Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

ІІ курс, факультет іноземної філології

Паршуков С.В., старший викладач

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Умань

 Ми живемо в епоху швидких змін. Світ трансформується у нас на очах. Те, що вчора неможливо було уявити, завтра втілюється в реальність. Інформація має велике значення. Інтернет став інструментом обробки та передачі різних видів інформації. Неможливо повністю відмовитись від нього через небезпеку потрапити в залежність. Треба мати велику стійкість, щоб не опинитись в полоні віртуального світу. Інакше справдяться страшні прогнози вчених, що бачать Інтернет–залежність чумою XXI століття та пророкують його масштабну епідемію.[3]

Термін «Інтернет – залежність» ще в 1996 році запропонував доктор Айвен Голдберг для опису невиправдано довгого, можливо патологічного, перебування в Інтернеті.

Інтернет – залежність, на якій би стадії вона не була: згубною звичкою, чи хворобою є безумовно нездоровим станом. І як будь-яка залежність вона заважає нормальному життю. Причина її появи криється в нас самих, в нашій неспроможності чи небажанні розпоряджатися власним життям та часом. Ми тікаємо в кіберпростір, щоб знайти додаткову свободу, можливості, подолати певні заборони, отримати нові стимули врешті решт. В мережі ми почуваємося більш розкутими, ніж в реальному житті, можемо взагалі жити іншим життям не відчуваючи майже ніяких обмежень. Безпека та анонімність гарантована. Але маючи бажання отримати додаткові переваги, іноді отримуємо купу недоліків, потрапляємо в пастку ще більших обмежень. Тоді треба просто вчасно зупинитись, припинити пливти за течією, як би приємно це не було. Бо зловживання завжди закінчується неприємністю, особливо в тих випадках, коли переростає у психічний розлад.[1]

Комп’ютери використовуються як дітьми, так і дорослими в якості надійних джерел інформації. Більш ніж 20% дітей мають свої власні комп’ютери та Інтернет, що дає їм доступ до необмеженої кількості інформації. Однак без батьківського контролю у дітей може з’явитися залежність до Інтернету.

Надмірне використання Інтернету може призвести до таких проблем здоров’я:

– головні болі;

– загальне погане самопочуття через брак фізичної діяльності. Діти можуть стати соціально важковиховуваними і нездатними до спілкування з друзями та родиною. Нарешті, в більшості популярних он–лайн ігор присутні яскраво виражені ознаки насильства. Насильство у віртуальному світі є причиною збільшення поведінкового насильства серед молоді.[2]

Існують такі ознаки Інтернет – залежності:

– людина використовує Інтернет як засіб від стресу;

– людина часто втрачає відлік часу, в той час як знаходиться в Інтернеті;

– людина жертвує сном за можливість провести більше часу в онлайні;

– людина надає перевагу проведенню свого часу в мережі, а не з друзями та сім’єю;

– людина стає дратівливою, якщо їй не дозволяють виходити до Інтернету;

– людина втрачає інтерес до роботи, яку вона залюбки виконувала до отримання доступу до Інтернету;

– людина перевіряє електронну пошту кілька разів на день;

– людина перестає відрізняти віртуальний світ від реального.

До основних рекомендацій щодо подолання Інтернет – залежності належать:

– основною причиною «занурення» в Інтернет вважається незадоволеність соціальним становищем. Вона спонукає до самореалізації і самоствердження у віртуальному ігровому світі, який замінює всі реальні аспекти нормального життя;

– необхідно намагатися «вдихнути смак реального життя» в людину, для якої Інтернет став чимось більшим, ніж просто способом отримання відсутньої інформації;

– надати можливості альтернативного розвитку людини. Різноманітні хобі, захоплення або прагнення, зрозуміло, якщо вони цілком нормальні, цілком допоможуть перебороти пристрасть до неконтрольованого використання Інтернету.[4]

Отже, Інтернет – залежність піддається лікуванню за допомогою усвідомлення людиною проблеми і мотивування хворого на повернення до реального життя, але все це вимагає професійного підходу. Спілкування з фахівцем дасть усвідомлення всієї глибини проблеми і можливих шляхів виходу. Іноді для позбавлення від Інтернет – залежності використовують гіпноз та нейролінгвістичне програмування.[5]

На нашу думку, говорити про синдром Інтернет-залежності однозначно не можна. Не всі користувачі Інтернету «поглинаються» віртуальною реальністю і набувають психічну залежність. Виховання комп’ютерної культури, самовиховання користувачів – ось протиотрута Інтернет-залежності.

Список використаних джерел

1. Асмолов А.Г., Цветкова Н.А., Цветков А.В. Психологическая модель  Интернет  –  зависимости личности // Мир психологии. – 2004. – №1. – С.179 –193.
2. Бурова В.В. Социально – психологические аспекты Интернет – зависимости. – М., 2001.
3. Войскунский А.Е. Зависимость от Интернета: актуальная проблема // Мир Интернета. – М., 2000. – №3. – С. 76 – 81.
4. Войскунский А.Е. Психологические исследования феномена Интернет – аддикции. – М., 2000. – 150 с.
5. Церковний А. Аспекти формування Інтернет – залежності / А. Церковний // Соціальна психологія. – К. , 2004. –  № 5 (7). –  С. 149 – 154.