Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

I курс, відділення музичного мистецтва

Кравченко З.В. старший викладач,

викладач вищої кваліфікаційної категорії

Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім.Т.Г.Шевченка

Умань

 Сьогодні Інтернет — це потужне джерело інформації й альтернатива довідникам, словникам, картам і навіть книгам і підручникам. Навіщо учбовим закладам Інтернет? І скільки з них повноцінно використовують ресурси Інтернету у своїй роботі? Навіть неозброєним оком видно, що більше за всіх Інтернетом користуються учні.

Багато дітей мають доступ до Інтернету в себе вдома або у друзів, а у стінах школи в бібліотеці або комп’ютерному класі. На жаль, цей процес слабо керований і з боку вчителів, і з боку батьків, тому діти використовують Інтернет в освітніх цілях мало, у кращому випадку Інтернет для них стає довідковою службою та можливостями пошуку матеріалів для складання рефератів чи виконання домашніх і контрольних завдань. Навіть якщо Інтернет стане доступним кожній школі, він ніколи не замінить якісну освіту дитини, не зможе розвинути її, а тим більше сформувати особистість людини. Для цього завжди був потрібен учитель. Тому, всі, без винятку, учні мають одержувати доступ до Інтернет-ресурсів у стінах школи для пошуку саме навчальної інформації, участі в Інтернет-проектах, спілкування з однолітками з інших регіонів і країн, але, обов’язково, під доречним педагогічним супроводом і по можливості при особистій участі вчителя. У багатьох випадках проблема застосування Інтернету вчителями упирається в самих учителів: у переважної більшості з них відсутня позитивна мотивація використання Інтернету. Для початку, вчитель мусить бути мотивований, тобто,мати бажання використовувати корисні для нього ресурси Інтернету. А потім, відчувши потребу, оцінивши це досягнення цивілізації, позбутись психологічного бар’єру використовувати Інтернет у навчально-виховному процесі школи. Непідготовлений у такий спосіб учитель — уже сьогодні не вчитель.

Чимала кількість шкіл України вже зараз працює над створенням власних сайтів у мережі, на яких розміщується найрізноманітніша інформація: від презентаційної про школу, до методичних матеріалів для вчителів.[3] Це відкриває школу для дітей, батьків і в цілому для суспільства, дозволяє педагогам та адміністрації обмінюватись інформацією й досвідом і, таким чином, постійно та плідно вдосконалюватись.

Мережа Інтернет є джерелом самої різноманітної інформації. Виходячи з навчальної мети це можуть бути, наприклад, освітні ресурси, яких нині є багато і в подальшому кількість їх збільшується. Майже всі навчальні заклади та установи мають свої сайти, які постійно поповнюються інформацією.Корисними є Інтернет-ресурси, які використовуються для одержання подальшої освіти, вибору професії та сфери діяльності, постійного підвищення фахових знань, кваліфікації та ін.

Соціальні мережі сприяють розвитку електронного навчання і освіти в цілому, пропонуючи нові технічні та методичні засоби [2] . Студенти з усього світу можуть підписатися на он-лайн уроки абсолютно безкоштовно і проходити курс навчання в зручному для себе темпі. Крім лекцій, студенти можуть підтримувати зв’язок з викладачем або брати участь у дискусіях. Це дає змогу навчатись безкоштовно,зручно (так як сучасна молодь має неабиякий зв’язок з мережами Інтернету), допоможе «відкритись» в своїх знаннях сором’язливим студентам, а,також, здобути знання старшим, за віком, людям.

Розвиток олімпіадного руху в Україні, завдячуючи Всесвітній павутині, дає можливість бути присутнім та брати участь в усіх олімпіадах, конкурсах, а також бути присутнім у фіналі конкурсу. Присутність усіх учасників олімпіади, конкурсів в одному місці стало необов’язковим. (Прикладом цього може стати навіть ця конференція). Використання Інтернет-технологій знімає територіальні обмеження і відкриває необмежені можливості участі в дистанційних заходах для всіх бажаючих. Найбільшого поширення набувають міжнародні Інтернет-олімпіади, які проводяться в декілька етапів.

Також,неабияким доповненням до надання освіти для студентів і учнів, є віртуальні бібліотеки (Віртуальна бібліотека – цифрова або електронна бібліотека визначається як он-лайн, в яку закладена звичайна бібліотека для читання книг та доступу до інших об’єктів, або це може бути сайт, який пропонує посилання на різні сайти зі значним великим запасом інформації в каталозі або в архівній формі.[1]). Як правило, віртуальні бібліотеки надають своїм користувачам практично ті самі основні послуги, що і традиційні бібліотеки. Це і доступ до каталогів бібліотеки з організацією пошуку та формування переліку замовлень, і організація доступу до бібліотечного фонду, який представлений електронними аналогами різних видань (книг, журналів, газет та ін.). Але вони мають деякі переваги,до яких можна віднести:

– можливість використання бібліотеки в будь-якій точці земної кулі;

– можливість використання однієї книги одночасно декількома студентами/учнями;

– мережеві довідники та словники;

– швидкий пошук необхідного матеріалу,видання тощо.

 Вивчаючи історію, культуру за допомогою віртуальних середовищ, створюється можливість не тільки їх вивчення та власного забезпечення культури, знань, світогляду, а й можливість спостерігати за тим, як це роблять інші, вивчати чужі проекти, брати участь у реалізації колективних проектів, їх редагуванні та конструюванні, що реально збагачує та розширює знання студентів.

Величезну користь в навчанні студентів та учнів приносять пошукові системи «Вікіпедія», «БобрДобр», які мають багато інформації, що широко використовується аудиторією для складання конспектів, рефератів, повідомлень і опрацювання домашнього завдання в цілому.

До того ж, для вивчення більшості предметів (а особливо хімії, фізики, біології), проведення по ним лабораторних робіт чи досліджень, використовується відео-сайт «YouTub». Завдяки цьому, учні і студенти матимуть змогу побачити і аналізувати ті досліди, проведення яких в навчальних закладах заборонені або неможливі.

З вище сказаного можна зробити висновок, що соціальні мережі можуть стати повноцінним освітнім середовищем, де кожен бажаючий може провести час, не просто переглядаючи стрічки новин і сторінки друзів, а й отримати масу знань у зручний для себе час і в комфортній обстановці.

 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. «Вікіпедія»
2. www.osvita.org.ua
3. www.osvita.ua