Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

I курс, факультет іноземної філології

Паршуков С.В., старший викладач

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Умань

Реалії сьогодення свідчать про поширення інформаційних технологій (ІТ) в усіх галузях виробництва, сфери обслуговування, науки, освіти. В умовах інформатизації суспільства досить актуальною є проблема формування інформаційної культури (ІК) особистості. На думку вчених, інформаційна культура поки що є показником швидше професійної культури, проте з часом вона має стати важливим фактором розвитку кожної особистості. На формування інформаційної культури впливають досягнення у галузі інформатики, кібернетики, бібліотекознавства та ін. У сучасному інформаційному суспільстві оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями та використання комп’ютера як прикладного інструмента стає невід’ємною складовою підготовки студентів та магістрів педагогічного університету Це зумовлює соціальну та педагогічну значущість проблеми формування інформаційної культури майбутніх педагогів, необхідність її розв’язання на сучасних методологічних та теоретичних засадах щодо нових цілей та можливостей освіти. В. Кремень стверджує, що «однією з основних ознак інформаційної культури є розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, ролі інформаційних ресурсів у процесі пізнання оточуючої дійсності і продуктивної, творчої діяльності людини» [3, с. 362]. Везіров Т. же розуміє інформаційну культуру вчителя як знання інформаційно-комунікаційних технологій, вміння застосовувати їх у своїй професійній діяльності та раціонально організовувати роботу учнів у використанні цих технологій у навчальному процесі; виділяє такі компоненти інформаційної культури вчителя: знання дидактичних можливостей сучасної комп’ютерної техніки; вміння здійснювати знайомство учнів з новою технікою; вміння допомогти учням в їх адаптації до роботи з комп’ютером; вміння застосовувати комп’ютер у процесі контролю знань учнів [2, с. 114]. Ми погоджуємося з великим українським філософом В. Андрущенком, який стверджує, що «інформаційна культура – це складова частина загальної культури суспільства і людини, сукупність усіх видів інформаційно-комунікативної діяльності та результати діяльності. Основою ж інформаційної культури особи є знання про оточуюче інформаційне середовище, закони його функціонування та розвитку, а головне вміння орієнтуватися в безмежності сучасного світу інформації. Інформаційна культура закріплюється у матеріальних і духовних цінностях, знакових системах, найновіших інформаційних технологіях, акумулюючи в них певні знання, значення, творчі здібності, уміння людини й забезпечуючи їх соціальне наслідування» [1, с. 344]. В. Гуменюк стверджує, що інформаційно-освітній простір виступає конструктивною основою побудови такого навчально-виховного процесу, який задовольняв би сьогоднішні вимоги до освіти, реалізацію ідеї безперервної освіти та мотиваційно-цільової готовності суб’єктів до неї. Він розглядається науковцями не як теоретична абстракція, а як така, що відповідає практичним потребам конструкція, яка виступає в різних формах. Це:

–  фізичний загальний інформаційний простір, який дає можливість суб’єктам кооперуватися один з одним на основі розуміння загального контексту, – це простір спільної навчальної діяльності в середовищі сучасних засобів нових інформаційних технологій в освіті, електронно -комунікативні системи, засоби і технології освіти;

–  віртуальний простір гіпертекстів, семантичних взаємозв’язків понять і тезаурусів (психологи стверджують, що людина просто повинна час від часу йти в такий простір, але ненадовго);

–  ієрархічні системи простору в категоріях їх загального (глобальні мережі), особливого (регіональні мережі), одиничного (локальні мережі) [6, с. 207]

Орієнтація в інформаційно-освітньому просторі дозволяє педагогові свідомо організовувати інформаційне середовище навчально-виховного процесу і відповідне середовище всередині нього. За визначенням В.А. Ізвозчикова, «інформаційне середовище – це система засобів спілкування з людським знанням, що служить як для збереження, структурування і представлення інформації, що складає зміст накопиченого знання, так і для її передачі, переробки і збагачення» [5, с.32]. Саме тому інформаційна інфраструктура бачиться як комплекс електронно-комунікативних засобів, систем і технологій навчання з урахуванням не тільки матеріальних, але і людських ресурсів, які підпорядковані освітньому процесу і забезпечують умови його життєдіяльності та розвитку.

Виділяють основні завдання управлінця освітою, пов’язані зі створенням інформаційного середовища:

–  забезпечення безперервної багаторівневої шкільної, вузівської, академічної освіти на основі більш тісної міжпредметної узгодженості тем і розділів, що вивчаються;

–  забезпечення більш тісного зв’язку з виробництвом, особливо в старших класах школи, вузах, аспірантурах; забезпечення функціонування в освітньому процесі насамперед таких наукових знань, засобів навчання, освітніх технологій і методик, дисциплін і курсів, які здатні бачити і використовувати механізми самоорганізації і саморозвитку явищ і процесів; забезпечення інтенсифікації та оптимізації процесу навчання на основі більш широкого впровадження засобів і методів нових інформаційних технологій;

–  забезпечення нової концептуальної методології створення і функціонування повного інформаційного середовища освітнього закладу [6, с. 208].

Отже, розумне використання інформаційних ресурсів, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті можливе за умови високого рівня розвитку інформаційної культури учасників навчально-виховного процесу. Створення умов для формування та розвитку інформаційної культури суб’єктів педагогічної системи – ще один пріоритетний напрям управлінської діяльності в умовах переходу до інформаційного суспільства. Становлення інформаційної культури відбувається в процесі навчання та професійної діяльності людини через їх інформаційний компонент. Інформаційна культура керівника і педагога пов’язана з оволодінням ними електронно-комунікативними системами, засобами і технологіями освіти населення, навчання школярів, пошуку інформації. Підсумовуючи вище сказане, необхідно зазначити, що інформаційна культура виявляється в системному типі педагогічного спілкування, у вільному виході до інформаційного буття педагогічного і загального інформаційного простору, у конструюванні інформаційного педагогічного середовища, у виявленні прямих і зворотних інформаційних зв’язків, у звільненні людини від рутинної інтелектуальної роботи, в умінні конструювати, аналізувати і використовувати інформаційні (у тому числі й обчислювальні) моделі, у розкритті нових можливостей самоосвіти і саморозвитку, безупинного утворення, рефлексії в людино-машинних системах стосовно себе і до своєї індивідуальної інформаційної сфери, у засвоєнні інформаційної картини світу в цілому та в окремих проявах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Андрущенко В.П. Філософський словник соціальних термінів / В.П. Андрущенко. – Харків: „Р.И.Ф.“, 2005 – 672 с.

2.Бочкин А.И. Методика преподования информатики / А.И. Бочкин. – Мн.: Высшэйшая школа, 1998. – 431 с.

3.Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4.Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Проблемы и тенденции развития информационных технологий образования в Украине // Вестник МАНВШ №3 (9).  М., 1999. – С. 122-131.

5.Извозчиков В.А. Школа информационной цивилизации „Интилект  ХХI“ / В.А. Извозчиков.  М.: Просвещение, 2002. 108 с.

6.Філософські абриси сучасної освіти: Монографія / Авт. кол.: Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В., Гамрецька Г. та ін.; За заг. ред. І. Предборської. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 226 с.