Дата зміни інформації:

Жмуд О.В.: “СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ І ВЕБ 2.0”

викладач кафедри інформатики та ІКТ

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини

Часто виникає питання: чи варто використовувати систему дистанційного навчання, якщо існує безліч сайтів, котрі виконують схожі функції? Наприклад, навіщо використовувати систему для обміну повідомленнями, якщо те ж саме можна зробити електронним листуванням? Презентації вчителя можна викласти на спеціально створеному сайті. Якщо потрібно зберегти приватність інформації (що в принципі є відносним поняттям в Інтернеті), можна використати служби DropBox, GoogleDrive, OneDrive чи аналогічні, та надавати доступ  студентам через їхні електронні скриньки. Існують спеціалізовані служби обміну повідомленнями і проведення відеоконферецій, організації форумів, ведення блогів та вікі, розробки та проведення тестувань та надсилання сповіщень.

Власне, перевагою системи дистанційного навчання є те, що всі ці функції зосереджені в одному місці, для доступу до них потрібен один логін та пароль. Це дозволяє значно пришвидшити роботу з різноманітними навчальними ресурсами та завданнями. Водночас, громіздкі системи керування дистанційним навчанням не завжди відповідають постійно змінним потребам сучасного вчителя, котрий вільно почувається у середовищі Веб 2.0. Розглянемо деякі переваги та недоліки двох підходів до організації ресурсів електронного мережевого навчання. Прикладами технологій Веб 2.0, котрі можуть частково виконати функції систем дистанційного навчання є:

– Facebook facebook.com

– Twitter twitter.com

– YouTube youtube.com

– Flickr flickr.com

– WordPress wordpress.com та інші

Перевагами використання цих сервісів для організації мережевого навчання можна назвати наступні:

1) знайома технологія: більшість  студентів вже знайомі з цими сервісами і використовують їх для повсякденної діяльності та спілкування;

2) простота використання: для того, щоб використати ці сервіси під час уроку зазвичай не потрібно додаткових адміністративних чи технічних дозволів;

3) постійне оновлення: користувачі мають доступ до однакової останньої версії сервісу;

4) безкоштовність: зазвичай подібні сервіси не передбачають оплату своїх послуг;

5) залучення зовнішніх гостей: вчитель може долучити інших вчителів, науковців, експертів та дослідників до класної діяльності, без необхідності адміністративних погоджень;

6) співпраця: легко ділитися інформацією та співпрацювати з іншими установами в межах спільних проектів, немає проблем несумісності платформ, операційних систем, версій програмного забезпечення тощо;

7) налаштування приватності: більшість подібних технологій передбачають певну форму автентифікації, і багато з них пропонують розширені налаштування для безпеки учителів та  студентів;

8) технічна підтримка: працює цілодобова служба підтримки, готова вирішити поточні труднощі окремих користувачів.

Ключові недоліки:

1) відсутність інтеграції: подібні системи не інтегровані з існуючими технологічними рішеннями закладу. Окрему проблему складає імпорт користувачів у ці системи, а також перенесення отриманих оцінок;

2) відсутність журналу успішності: відомості про діяльність  студентів зберігаються за межами навчального закладу – це ускладнює потенційні суперечки стосовно оцінювання, а також спричиняє ризик втрати даних при зміні вчителя, втраті його паролю доступу тощо;

3) потенційні приховані витрати: тоді як вказані сервіси не стягують плату за користування, вони можуть спричиняти приховані витрати: часу на освоєння та пристосування під навчальні потреби, оплату розширеного зберігання даних, підвищення швидкості роботи тощо;

4) незахищеність: вчитель повинен відповідати за налаштування конфіденційності даних своїх  студентів, що спричиняє витрати часу на дослідження відповідних функцій;

5) непристосованість: перелічені сервіси не створювались спеціально для освітніх потреб і їхні функції можуть не повністю відповідати особливостям організації навчального процесу;

6) авторське право: послаблення авторських прав стосовно використання матеріалів з навчальною метою може не поширюватись на публічні майданчики сайтів Веб 2.0.

Натомість спеціалізовані системи керування дистанційним навчанням пропонують поєднання численних можливостей надання доступу до різнотипових ресурсів та організації інформаційного обміну між учасниками навчального процесу.

Перевагами використання таких систем є наступні:

1) централізація: всі складові та аспекти навчання зосереджені під одним обліковим записом;

2) авторизація: доступ до навчального середовища здійснюється за індивідуальними логінами та паролями, доступними лише для учасників навчання;3) відстеження: система дозволяє збирати всі дані про виконання завдань та проводити статистичний аналіз участі та успішності;

4) електронний журнал: система дозволяє передавати дані в систему електронного звітування, якщо така є у закладі;

5) технічна підтримка: у закладі, який організовує систему дистанційного навчання, можна отримати довідку з її роботи;

6) безпечне архівування: забезпечується збереження даних про успішність  студентів відповідно до законодавчих вимог;

7) авторське право: якщо доступ до матеріалів надається лише для  студентів та вчителів навчального закладу, вони можуть досить вільно використовувати їх у межах “віртуальних стін” свого закладу.

Недоліки систем дистанційного навчання:

1) необхідність навчання: зазвичай подібні системи потребують попереднього навчання і налаштування робочого простору до початку занять;

2) обмеженість: система містить певний сталий перелік навчальних діяльностей, які підтримуються в її межах, іноді вчителю потрібна більша різноманітність для реалізації певних методичних прийомів;

3) закритість для зовнішніх користувачів: запрошені гості потребують спеціальної реєстрації та, можливо, узгодження з адміністрацією закладу;

4) обмеження вибору: вчитель може вважати за доцільне використовувати іншу систему керування навчанням, ніж обрав його навчальний заклад;

5) вартість: система може бути безкоштовною, проте потребувати людських та часових ресурсів на підтримку.

Варто зазначити, що сучасні платформи дистанційного навчання, наприклад Moodle, підтримують значну кількість функцій, притаманних Веб 2.0 і постійно розвиваються. Вчитель може гнучко поєднувати переваги цих засобів для створення такого дистанційного курсу, який якомога точніше відповідає його уявленням та побажанням до організації навчального процесу.

One Reply to “Жмуд О.В.: “СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ І ВЕБ 2.0””

  1. Загалом стаття цілкам змістовна. Містить всю необхідну інформацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Введіть цифри, що зображені у квадратах *