інженер-програміст кафедри інформатики та ІКТ
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Останнім часом крім понять «інформаційна культура» і «інформаційно-комунікаційна компетентність» широкого поширення набули терміни «медіаосвіта» і «медіаграмотність».
У рекомендаціях ЮНЕСКО підкреслюється, що медіаосвіта – частина основного права кожного громадянина будь-якої країни на свободу самовираження та отримання інформації. Медіаосвіта пов’язана з усіма видами медіа (друкованими та графічними, звуковими, екранними і т. д.) І різними технологіями [1].
Онлайн-технології дали такі можливості користувачам, які важко було уявити 20 років тому. Соціальні медіа дали нам змогу досягати глобальної аудиторії, і тепер пересічний користувач має більше засобів, щоб переконувати інших та впливати на них. Ми вже не просто користувачі медіа, але й творці контенту, так само як редактори, лідери думок та журналісти.
Зараз медіаграмотність вписується в новий медіаландшафт. Як ми можемо бути певними, що не поширюємо шкідливих ідей через нашу активність у соціальних мережах? Можливо, зі збільшенням наших можливостей впливати, мають прийти більш жорсткі установки щодо того контенту, який ми створюємо як аудиторія, а не лише до того, який споживаємо. Ситуація вже не така, як була раніше — ми (пасивні медіа споживачі) та вони — творці медіа. Коли йде мова про поширення шкідливих медіамеседжів, частіше ворогами є ми самі.
Розкривають п’ять основних принципів медіаграмотності, які з’явилися в Канаді та стали результатом дискусій і обговорень серед освітян, медійних експертів та представників державних органів. Основна їхня мета — визначити певні правила, якими можна керуватися, працюючи з такими питаннями, як комерціалізація, пропаганда, цензура, медіавласність та стереотипи в медіа. Ці принципи актуальні й нині, їх можна застосовувати до таких, тем як приватність у мережі та мережевий нейтралітет. Ці принципи можуть бути нагадуванням нам про ту силу, яку сьогодні ми маємо на кінчиках своїх пальців.
Перший принцип розкриває те, що медіа не просто відображає навколишню реальність. Замість цього медіа презентує ретельно створені тлумачення, які є результатом численних рішень та факторів. Задача медіаграмотності — деконструювати ці тлумачення (розглянути їх окремо, щоб показати, як вони зроблені).
Наступний принцип полягає в тому, що медіа відповідальні за більшість спостережень та досвід, із яких складається наше розуміння світу. Велика частина нашого світобачення ґрунтується на медіамеседжах, створених із певною позицією, інтерпретаціями й висновками, що вже вбудовані в них. Таким чином саме медіа великою мірою надають нам відчуття реальності.
Хоча медіа надає нам матеріал, на основі якого ми формуємо нашу картину реальності, кожен із нас знаходить смисли відповідно до індивідуальних факторів, таких як особисті потреби та страхи, позитив чи проблеми дня, расові та статеві відмінності, сімейний і культурний бекґрануд, моральні принципи тощо. На цьому базується третій принцип.
Медіаграмотність має на меті надати знання про те, як на медіа впливають комерційні структури, як вони можуть втручатися в контент і його поширення, це ще один важливий чинник. Більшість медіа — це бізнес, який повинен отримувати прибуток. Питання власності та контролю головні: порівняно невеликий відсоток людей контролює те, що ми дивимося, читаємо та чуємо в медіа.
П’ятий принцип розкриває те, що всі медіапродукти в певному сенсі є рекламою, оскільки вони промотують цінності й стилі життя. Мейнстрімові медіа виражають — явно чи приховано — ідеологічні меседжі про такі питання, як суть хорошого життя, стимулювання споживацького інтересу, схвалення дій влади, безумовний патріотизм [2].
Отже, хоча медіаландшафт дуже змінився, критерій оцінки контенту не змінився. Критичний підхід слід застосовувати всім творцям і поширювачам контенту, незалежно від обсягів і змісту цього контенту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Вайшенберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник/ За загал. ред. В.Ф.Іванова. — К.: Академія Української Преси, 2011. — 262 с.
2. Соціальна медіаграмотність: п’ять ключових принципів [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://osvita.mediasapiens.ua . – Медіаосвіта.