V курс, природночо-географічний факультет
Троян С. О., викладач
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Умань
Інформаційно-комунікаційні технології, що з’явилися у другій половині XX ст., суттєво змінили життя людства. Саме вони створили передумови формування інформаційного суспільства, в якому визначальну роль відіграють інформація та нові знання. Саме в такому суспільстві ми з вами сьогодні живемо.
Перші ЕОМ були призначені лише для швидкої обробки числових даних. Згодом обчислювальна техніка стала широко використовуватися в наукових дослідженнях, виробництві, освіті, побуті тощо. У користувачів віддалених один від одного комп’ютерів з’явилася потреба у швидкому обміні даними. Для цього було запропоновано об’єднати комп’ютери в єдину систему і таким чином передавати дані від одного комп’ютера до іншого. Так були створені комп’ютерні мережі.
Комп’ютерна мережа — це сукупність комп’ютерів та інших пристроїв, зв’язаних каналами передавання даних. Комп’ютерні мережі забезпечують спільний доступ до даних. У мережі виділяють комп’ютери, на яких розміщують великі масиви даних, а користувачі інших комп’ютерів мережі одержують доступ до них. Це дає можливість, наприклад, людям, котрі працюють над одним проектом, використовувати дані, створені іншими, тобто працювати над проектом одночасно.
Комп’ютери підключаються до мережі через вузли комутації. Вузли комутації з’єднуються між собою канали зв’язку. Вузли комутації разом з каналами зв’язку утворюють середовище передачі даних. Комп’ютери, підключені до мережі, у літературі називають вузлами, абонентськими пунктами чи робочими станціями. Комп’ютери, що виконують функції керування мережею чи надають які-небудь мережеві послуги, називаються серверами. Комп’ютери, що користуються послугами серверів, називаються клієнтами.
За способом організації мережі поділяються на реальні та штучні.
Штучні мережі (псевдосеті) дозволяють зв’язувати комп’ютери разом через послідовні або паралельні порти і не потребують додаткових пристроях. Іноді зв’язок у такій мережі називають зв’язком по нуль-модему (не використовується модем). Саме з’єднання називають нуль-модемним. Штучні мережі використовуються, коли необхідно перекачати інформацію з одного комп’ютера на інший. Реальні мережі дозволяють зв’язувати комп’ютери за допомогою спеціальних пристроїв комутації і фізичної середовище передачі даних.
Усе різноманіття комп’ютерних мереж можна класифікувати за групою ознак:
— територіальна поширеність;
— відомча приналежність;
— швидкість передачі інформації;
— тип середовища передачі.
За територіальною поширеністю мережі можуть бути локальними, глобальними й регіональними. Локальні — це мережі, що перекривають територію не більше 10 м2, регіональні — це мережі, розташовані на території міста або області; глобальні — на території держави або групи держав, наприклад всесвітня мережа Інтернет.
Глобальні мережі відрізняються від локальних тем, що розраховані на необмежене число абонентів і використовують, як правило, не занадто якісні канали зв’язку й порівняно низьку швидкість передачі, а механізм керування обміном у них у принципі не може бути гарантовано швидким. У глобальних мережах набагато важливіше не якість зв’язку, а сам факт її існування.
Правда, зараз уже не можна провести чітку й однозначну межу між локальними й глобальними мережами. Більшість локальних мереж має вихід у глобальну мережу, але характер переданої інформації, принципи організації обміну, режими доступу до ресурсів усередині локальної мережі, як правило, сильно відрізняються від тих, що прийнято в глобальній мережі. І хоча всі комп’ютери локальної мережі в даному випадку включені також і в глобальну мережу, специфіки локальної мережі це не скасовує. Можливість виходу в глобальну мережу залишається всього лише одним з ресурсів, поділюваних користувачами локальної мережі.
За приналежністю розрізняють відомчі й державні мережі. Відомчі належать одній організації і розташовуються на її території. Державні мережі використовуються в державних структурах.
За швидкістю передачі інформації комп’ютерні мережі поділяються на низько-, середньо- і високошвидкісні.
Список використаних літературних джерел
- Класифікація комп’ютерних мереж [Електронний ресурс] // Комп’ютерні мережі. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://comp-netua/index/klasifikacija_komp_juternikh_merezh/0-4.
- О.Ф Клименко та інші “Інформатика та комп’ютерна техніка”. Навчальний посібник – К: КНЕУ. 2002