V курс, Інститут Інформатики
Кузьміна Н.М.,кандидат фізико-математичних наук, доцент
Національний педагогічний університет
імені Михайла Петровича Драгоманова
Київ
Трактування поняття «міжпредметні зв’язки» в педагогічній літературі не є однозначним. Але цю різноманітність можна звести до кількох визначень: міжпредметні зв’язки трактуються як «дидактична умова» (Ф.Соколова, В.Федорова, Д.Кірюшкін, П.Новиков та ін.), як «виявлення принципу систематичності» (К.Корольова, І.Звєрев), як «дидактичний принцип» (Н.Лошкарьова, В.Максимова, С.Рашкова), нарешті, як «дидактична категорія» (Г.Федорець).
Найбільш стійкою педагогічною тенденцєю є виділення міжпредметних зв’язків у самостійний дидактичний принцип (Н.Лошкарьова, С.Рашкова, В.Максимова та ін.). Крім того, як вважають педагоги, міжпредметні зв’язки підсилюють взаємодію всіх дидактичних принципів у процесі навчання, підпорядковуючи їх вирішенню проблеми формування цілісної системи знань. Виходячи з цього, будемо визначати міжпредметні зв’язки як окремий дидактичний принцип, реалізація якого в навчанні становить певну методичну систему.
У навчально-виховному процесі міжпредметні зв’язки виконують цілу низку важливих функцій: освітню, виховну, розвивальну, дидактичну, формувальну, інтеграційну, конструктивну, психологічну та інші.
Більшість авторів до питання класифікації міжпредметних зв’язків підходять у залежності від структури навчальних предметів, характеру діяльності та завдань дисципліни, беручи за основу класифікації певний критерій. Міжпредметні зв’язки характеризуються, насамперед, своєю структурою. Узагальнивши праці вчених із цієї проблематики, виділимо наступні типи міжпредметних зв’язків: за складом, за напрямом, за спрямованістю, які, у свою чергу, поділяються на види.
Міжпредметні зв’язки інформатики та економіки базуються на теорії побудови моделей. А це сприяє розвитку у студентів активізації пізнавальної діяльності, формуванню мотивації до навчання, застосуванню узагальнених прийомів мислення, розвитку творчих здібностей. У ході пізнавальної діяльності проявляються взаємозв’язок предметів і явищ навколишнього світу, системність знань тощо.
Проблеми навчання економіки та інформатики є одними з головних завдань системи бакалаврської підготовки студентів цілої низки економічних спеціальностей. Так, згідно з навчальним планом студенти вивчають дисципліни «Математика для економістів (Вища математика)», «Математика для економістів (Теорія ймовірності та математична статистика)», «Економічна інформатика», «Економіко-математичне моделювання»; студенти спеціальності «Менеджмент організацій» вивчають дисципліни «Вища та прикладна математика», «Економічна інформатика», «Інформаційні системи та технології», «Економетрія».
Дане дослідження присвячене аналізу ролі міжпредметних зв’язків інформатичних, математичних і економічних дисциплін, що вивчаються студентами – економістами та менеджерами математики на першому курсі, починаючи з першого семестру. Оскільки на першому курсі, крім економічних дисциплін, вивчаються дисципліни, що пов’язані з інформатикою, то це дає можливість використовувати систему міжпредметних задач в рамках цих дисциплін, а також у подальшому при вивченні курсів «Економіко-математичне моделювання» та «Економетрія». При вивченні математичних дисциплін у студентів формується понятійний апарат та вміння і навички роботи з матрицями, функціями, системами рівнянь тощо. Паралельно на курсах з інформатики вони самостійно відтворюють знання фактичного та теоретичного характеру з суміжної математичної дисципліни для вирішення поставлених задач за допомогою відповідного програмного забезпечення, і потім залучають факти і уміння, засвоєні ними на заняттях з інформатики, для підтвердження засвоюваних знань на заняттях з математики.
Для успішної діяльності викладача з реалізації міжпредметних зв’язків необхідні спеціальні умови і зусилля. До них віднесемо координацію навчальних планів і робочих програм, координацію підручників і методичних посібників (у тому числі електронних), а також розроблену і експериментально перевірену методику навчання студентів по перенесенню необхідних знань і компетентностей, набутих при вивченні однієї дисципліни в іншу і ефективні способи перевірки цього важливого вміння.