ІІ курс, факультет фізики, математики та інформатики,
Жмуд О. В., к.п.н., ст. викладач
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Умань
Педагогічне програмне забезпечення займає чільне місце в навчальному процесі, оскільки воно дозволяє: покращити знання з певного предмету завдяки наочності, а також візуалізації навчального матеріалу; перевірити рівень знань учнів; використавувати віртуальне середовище для проведення занять.
Розробка та використання програмного засобу для вивчення будови комп’ютера допоможе покращити засвоєння нового матеріалу, узагальнити і систематизувати отримані знання, а також здійснити їх перевірку.
Проте, створення педагогічного програмного продукту – це доволі складний та трудомісткий процес, який складається з наступних етапів:
І. Обрання теми (у нашому випадку «Вивчення будови комп’ютера»), яка має бути актуальною та сучасною, адже програмний продукт буде апробуватися в освітньому середовищі.
ІІ. Дослідження предметної області, тобто опрацювання матеріалу пов’язаного з програмним засобом (будовою комп’ютера).
ІІІ. Дослідження праць попередників, для здобуття уявлення про проект та, можливо, виявлення проблем (помилок) у цих дослідників, що допоможе їх уникнути у власному програмному продукті.
ІV. Реалізація ідеї за допомогою моделі продукту допомагає відобразити програмну структуру та функції засобу. На цьому етапі потрібно продумати інтерфейс програми, врахувавши, при цьому, вікові та психологічні особливості користувача.
Щоб створити програмне забезпечення, для вивчення будови комп’ютера, можна створити у програмі кілька структурних блоків. Перший – теоретичний матеріал, який подано у вигляді невеликої електронної книги з ілюстраціями. Потім, блок перевірки теоретичного матеріалу у вигляді тестів. Практичний матеріал, де перед користувачем стоїть завдання перемістити відсутні елементи на віртуальній моделі материнської плати у відповідні місця (сокети чи порти). Наступний блок перевірки практичних умінь, де користувачеві, як і в практичному матеріалі дано кілька материнських плат, завдання користувача – розмістити всі елементи на свої місця, але тут вже немає підказок. В кінці проходження «курсу програми» користувачу виставляється оцінка, зважаючи на те, як він пройшов перевірку теоретичних та практичних знань.
Інтерфейс має бути інтуїтивно знайомим, наприклад, при наведенні на кожну клавішу виводитиметься підказка, про її призначення, або в самому меню буде описано, що можна зробити в цій програмі. Програма вивчення будови ПК є комплексною(програмний засіб виконує функції засвоєння та контролю практичних та теоретичних знаннь), тому можна організувати послідовність дій, щоб користувач по підказках пройшов спочатку теоретичний матеріал, тестування по теорії, після цього – практичний матеріал і практичні завдання.
V. Створення програмного засобу за допомогою певної мови програмування, яка є зручною, а також може реалізувати всі функції ПЗ. Також при виборі мови програмування важливо, щоб код програми був максимально компактним (максимально оптимізованим) і програма не потребувала великих обчислювальних ресурсів.
Після створення програми йде її налагодження, тестування в реальних умовах, виявлення недоліків, якщо такі є.
Кінцевим етапом є створення документації по педагогічному програмному засобу, у яку ввійде: інструкція користувача, опис ПЗ (його тема, мета та функції), вимоги до обчислювальної техніки(наприклад, мінімальні та рекомендовані), а також автора(-ів).
Список використаної літератури
- Львов М.С., Співаковський О.В., Круглик В.С. Робоче місце вчителя в сучасній інформаційній системі управління навчальним процесом. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання. Зб. наук. праць / Редкол. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – №3 (10). – 2005. – С.153–159.
- Співаковський О.В., Львов М.С. та ін. Педагогічні технології та педагогічно–орієнтовані програмні системи: предметно–орієнтований підхід. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2002. – №2 (20). – С. 17–21.