І курс факультет фізики, математики та інформатики
Кісіль Я.В., викладач кафедри вищої математики та методики навчання математики
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Умань
У повсякденному житті під інформацією розуміють різні повідомлення, відомості про навколишній світ, процеси, що в ньому відбуваються, події, ситуації. [1,с.13]
Відсутність єдиного трактування поняття «інформаційна безпека» зумовлює складність його визначення й актуальність проблеми. В. Панченко, зазначає, що інформаційна безпека – це такий стан інформаційного розвитку та захищеності особи, суспільства, держави, за якого сторонні інформаційні впливи не мають вирішального значення прийнятті рішень спрямованих на забезпечення власних інтересів [2,с. 206]. О. Тихонов інтерпретує інформаційну безпеку, як сукупність умов функціонування суб`єктів в інформаційній сфері та суб`єктивних можливостей їх усвідомлення і контролю. [4,с. 63].
Інформаційна безпека, як складова національної безпеки, ґрунтується на таких базових елементах: національні інтереси в інформаційній сфері – загроза – захист. Саме загрози стану захищеності суспільних відносин є важливим елементом процесу забезпечення інформаційної безпеки.
На сьогодні розглядати будь – які загрози необхідно з урахуванням того контексту, у якому вони виникають і виявляються. Найбільш небезпечною на сучасному етапі розвитку українського суспільства є інформаційна війна.
Під інформаційною війною, на думку В. Абакумова, розуміється сукупність методів і способів цілеспрямованого впливу суб’єктів –агресорів в умовах інформаційної відкритості на соціальні відносини, інформаційні ресурси та системи з метою створення факторів гальмування розвитку людини, суспільства, установлення контролю над інформаційними ресурсами потенційного супротивника задля отримання переваг у пріоритетних сферах життя[ 5,с. 6].
З аспекту проблеми інформаційної війни випливає питання збереження інформаційного суверенітету України, тобто здатності держави контролювати й регулювати потоки інформації з – поза меж країни [7].
Серйозна втрата завдана кадровому потенціалу наукових і виробничих колективів, що діють у галузі створення засобів інформатизації в результаті масового відтоку з цих колективів найбільш кваліфікованих фахівців. Варто враховувати, що ці люди є також носіями знань про системи інформаційної безпеки, що використовується в нашій країні [3,с. 78] .
Л. Євдоченко до методів забезпечення інформаційної безпеки зараховує такі:
- створення і удосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки;
- посилення діяльності державних органів виконавчої влади із застосуванням правових норм;
- розробка, використання і удосконалення засобів захисту інформації, методів контролю ефективності цих засобів, розвиток захищених телекокомунікаційних систем, підвищення надійності спеціального програмного забезпечення;
- створення систем і засобів запобігання несанкціонованому доступу до інформації спеціальними впливами, які призводять до руйнування , знищення, спотворення інформації;
- виявлення технічних пристроїв і програм, що загрожують нормальному функціонуванню інформаційно-телекомунікаційних систем, запобігання перехопленню інформації в технічних каналах її витоку;
- сертифікація засобів захисту інформації, ліцензування діяльності в галузі захисту інформації;
- контроль за діями персоналу в захищених інформаційних системах, підготовка кадрів в галузі забезпечення інформаційної безпеки [8,с.27].
Форми забезпечення інформаційної безпеки утворюють інструмент, за допогою якого сили інформаційної безпеки вирішують весь комплекс завдань, щодо захисту важливих інтересів особистості, суспільства, держави.
Національна безпека держави істотно залежить від інформаційної безпеки та очевидно, що в ході технічного прогресу ця залежність зростатиме. Із зростанням інформаційних загроз, існує потреба запровадження механізму забезпечення інформаційної безпеки. Він має реалізовуватись за рахунок правових, організаційно – технічних та управлінських методів.
Список використаної літератури:
- Марущак А.І. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. -2009.- №1-С.11-15.
- Панченко В.М. Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави. К.- 2010.С.205-210.
- Залєвська І.І. Інформаційна безпекаУкраїни в сучасних умовах. Одеса, 2012.-177с.
- Тихомиров О.О. Забезпечення інформаційної безпеки як функція сучасної держави.- К.- 2014.-196с.
- Абакумов В.М . Суб»єкти інформаційних війн. Форум права.-2009. – С.6-12.
- Грицюк Ю.І. Інформаційна безпекаУкраїни. ( Електронний ресурс) . Режим доступу:
- Про національну програму інформатизації. ВВР. 1998.-№27-28.с. 181.
- Євдоченко Л. Шляхи та методи державного забезпечення інформаційної безпеки. Науковий вісник.- №5. 2010. С .22-30.
- Погребняк А.В. Технології комп»ютерної безпеки. МЕГУ. – 2011.- 117С.