І курс, факультет фізики, математики та інформатики
Ткачук Г. В., канд. пед. наук, доцент
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
Умань
Дистанційне навчання вважають однією з сучасних педагогічних технологій, яка сформувалася за рахунок впровадження в усі сфери життя інформаційних технологій [4].
Питання реалізації дистанційного навчання до сьогоднішнього дня знаходиться в полі зору науковців та дослідників. Зокрема, проблема висвітлена в працях В. Ю. Бикова, С. У. Гончаренка, М. І. Жалдака, В. І. Лугового, Н. В. Морзе, С. А. Ракова, О.В.Співаковського, Л. В. Стефаненка та ін.
Незважаючи на фундаментальність вказаних праць, все одно в наукових роботах спостерігається неоднозначність поняття дистанційного навчання. Проте, в даному випадку доцільно все ж таки користуватись державними документами. В Положенні про дистанційне навчання вказано «Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій» [1].
З розвитком комп’ютерних технологій та поширенням Інтернету дистанційне навчання стає зручним та доступним, адже дистанційне навчання не вимагає від студента присутності в аудиторії. Дистанційно можна закінчити ВНЗ, вивчити іноземну мову, підвищити кваліфікацію тощо [3].
Дистанційне навчання має ряд переваг і значно розширює коло потенційних студентів. Одержати освіту дистанційно має можливість молодь, яка не може поєднувати навчання з роботою або проживає у віддаленій від обласних центрів місцевості, військовослужбовці, домогосподарки, керівники, бізнесмени або студенти, що бажають паралельно одержати освіту. Дистанційна форма навчання підходить майже всім, тому що дає можливість гармонійно поєднувати навчання та повсякденне життя [2].
Дистанційне навчання може також слугувати як допоміжний інструмент для вчителя. А саме:
– як додатковий ресурс при проведенні цікавого уроку;
– як завдання для тих учнів, які пропустили заняття, або хочуть перездати тему;
– як домашнє завдання для тих, хто на уроці не надто успішно опанував певну тему;
– як додаткове завдання для тих, хто хоче знати більше (вивчаючи ті курси та теми, які не входять у навчальну програму певного класу);
– як підвищення власної кваліфікації вчителя;
– при підготовці до олімпіад тощо.
Дистанційне навчання увійшло в XXI століття як найефективніша система навчання, самонавчання, перепідготовки і не виключно, що в майбутньому це буде одна з найуспішніших форм навчання в країнах світу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» № 466 від 25.04.2013 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13
- Самойленко О. М. Технології дистанційного навчання як основа модернізації університетської освіти [метод. посіб.] / О. М. Самойленко, В. В. Олійник, І. В. Бацуровська. – К. : НАПН України, ДВНЗ «Ун-т менедж. освіти», 2012. – 218 с.
- Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання. Умови застосування. Дистанційний курс. / Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. – За ред. Кухаренко В.М., Харків: Торсінг. 2002. – 320 с.
- Дистанційний навчальний процес: Навчальний посібник / [Кухаренко В.М. та ін.]; за ред. В.Ю.Бикова, В.М.Кухаренка. – К.: Міленіум, 2005.-292 с.