Македон Г.П. “ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ АСПЕКТИ E-LEARNING” – Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

Македон Г.П., старший викладач

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Освіта з активним використанням сучасних інноваційних інформаційно-технологічних досягнень науки, а саме – інформаційних технологій, і насамперед Інтернету, з його безмежними інтернет-ресурсами традиційно називають електронною освітою (іншими словами, e-learning, е-освіта). У сучасному світі з панівною тенденцією останніх десятиліть, що можна сформулювати як навчання протягом життя, освіта залишається надважливою умовою успішної кар’єри. Однак простежується ще одна важлива тенденція, а саме – не кожна людина за сучасних умов може собі дозволити вступити до престижного вищого закладу освіти на стаціонарне навчання, так як таке рішення потребує суттєвих матеріальних витрат, і ця тенденція недоступності вищої освіти можна назвати глобалізаційною, а не лише проблемою українських реалій [10].

Система дистанційної освіти дозволяє студіювати повний навчальний курс з економічних дисциплін зокрема за допомогою інтернет-ресурсів, даючи можливість вибудовувати ефективний діалог між викладачем і слухачами, перетворюючи традиційну освіту з викладачами у коучинг, завдяки чому викладач-коуч допомагає майбутнім економістам досягти професійних і фахових цілей. З 1980-х років з поширенням Інтернету e-learning став невід’ємною частиною здобуття освіти. Електронна освіта (e-learning, е-освіта) – це навчання на віддаленій відстані без потреби особистої присутності у навчальному закладі. Студент і викладач (т’ютор, викладач-коуч) можуть перебувати на різних континентах, однак це не заважатиме набуттю якісних знань і одержання диплому про вищу освіту, який за якістю надання знань нічим не відрізнятиметься від традиційної форми навчання [5].

Як правило, е-освіту обирають люди, які хочуть дістати другу фахову вищу освіту або помітно підвищити кваліфікацію, маючи певну базу знань за обраною спеціальністю. Однак форма е-освіти передбачає і навчання і за першою вищою освітою. На законодавчих рівнях у багатьох країнах світу закріплено е-освіту на рівні з традиційною формою освіти. Це передбачає, що після проходження курсу e-learning видається офіційний документ, який має таку саму юридичну силу, як і традиційний диплом про одержання вищої освіти. Строки навчання залежать від обраної спеціальності і зазвичай становлять від 3-х до 5-ти років. Термін навчання e-learning може суттєво коливатись залежно від інтенсивності графіка навчання, який студент e-learning обирає самостійно, тобто складається індивідуальна програма навчання [1].

Вагомим недоліком e-learning дослідники називають те, що не всі спеціальності можна освоїти завдяки е-освіти і дистанційного навчання. Так, наприклад, не має можливості освоїти медичний фах на e-learning, не студіюючи безпосередньо в аудиторіях і на базах практики. Як правило, дистанційну форму освіти обирають майбутні фахівці економічного профілю і ті, хто пов’язаний з інформаційними технологіями.

Останнім часом набирає популярності в освітніх програмах, і зокрема в економічних дисциплінах, такий поширений спосіб е-освіта, як відеоконференції з використанням інтернет-ресурсів.

Основна перевага для студентів e-learning полягає в тому, що вони самостійно, виходячи із особистих міркувань обирають відповідний навчальний курс, і знову ж таки, студіюючи не виходячи з дому. Варто наголосити, що при цьому повністю зберігається якість освіти, характерна для традиційних форм навчання. Кожен студент на інтернет-платформі, призначеній для e-learning має власний кабінет, або персональну сторінку, куди викладач-коуч надсилає необхідні навчальні матеріали, електронні підручники, посібники для самостійної роботи, а також необхідну кількість завдань, після виконання яких студент зобов’язаний надіслати на перевірку. у такий дистанційний спосіб складаються контрольні тести, виконуються модульні завдання, складаються заліки та екзамени; також через електронні засоби надсилаються студентові результат іспитів.

Електронне освітнє середовище – це електронні освітні ресурси, середа професійної взаємодії вищого закладу освіти між студентами і викладачами. Так званий електронний університет дає можливість доступу до мультимедійного освітнього контенту у будь-який час і з будь-якої точки світу, сприяє реалізації індивідуальних напрямів навчання, оперативного зв’язку з викладачем-коучем, брати участь у форумах і тематичних чатах, одержувати рецензій, проходити тестування та оцінювання з усіх навчальних дисциплін та освітніх програм [1].

Останніми роками набули поширення кілька технологій e-learning, серед яких варто назвати найбільш популярні: кейс-технології, мережеві технології, інтернет-навчання [5, 6, 8].

Кейс-технології передбачають використання паперових носіїв у вигляді робочих зошитів, які викладач регулярно перевіряє. Взаємодія між студентом і коучем у таких випадках відбувається через інтернетресурси і з використанням цифрових технологій, тобто електронний поштовий зв’язок, скайп-зв’язок та ін. Мережева технологія поєднує, як правило, кілька технологій, однак у різних пропорціях, здебільшого з використанням інтернет-ресурсів та інтернет-платформ.

Однак e-learning передбачає і низку негативних аспектів, а саме – наявність суворої самодисципліни і високого рівня вмотивованості до навчання у формі e-learning. Дистанційна форма навчання передбачає високий рівень особистого налаштування на е-освіту, долучаючи хорошу силу волі, високу самоорганізацію і самодисципліну, щоб вчасно виконувати усі завдання, студіювати дистанційної навчальні дисципліни та освоювати індивідуальні освітні програми. Гнучкий графік навчання не звільняє від контролю з боку коуча і складання вчасно заліків та іспитів, які потрібно своєчасно проходити .

Недоліком e-learning можна назвати і практичні навики. Дистанційна освіта не може дати учневі практичні навички за обраним фахом. Брак особистого контакту без цифрових технологій між викладачем і студентом також може стати негативним фактором.

І як не дивно це виглядає в цифрову епоху, однак парадоксальним недоліком е-освіти виступає недостатня комп’ютерна грамотність. Для того щоб у повному обсязі охопити всі необхідні знання, студент має бути технічно і технологічно грамотним і на належному рівні розбиратись у використанні комп’ютерних онлайн-програм.

Таким чином, об’єктом нашого дослідження у різні роки були саме система е-освіта, з її різновидами дистанційної освіти. Саме e-learning у високотехнологічну епоху розвитку інформаційних систем і технологій є достатньо актуальним з огляду на мінливість економічного простору і, відповідно, запитів до підготовки майбутніх економістів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Про вищу освіту : Закон України № 1556-VII [чинна ред. від 25.07.2018]. Відомості Верховної Ради. 2014. (№ 37-38). ст. 2004) : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
The Efficacy of Team-Based Online Learning: http://www.2elearning.com/insights/item/57003-the-efficacy-of-team-based-online-learning
PIM e-Learning : https://elearning.pim.ac.th/moodle/
Pro eLearing Services : https://elearning.pensacolastate.edu
e-Learning Center – Northern Arizona University : https://nau.edu/elearning/
ASHP eLearning : http://elearning.ashp.org
ICF e-learning : https://www.icf-elearning.com
CMPA-eLearning: https://www.cmpa-acpm.ca/en/education-events/elearning
UAB – eLearning – eLearning Workshops https://www.uab.edu/elearning/
Електронна_економіка. Цифрова_економіка // Wikipedia : dir.md?host=uk.wikipedia.org; uk.wikipedia.org/wiki/

Залишити відповідь Скасувати відповідь