Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

Сокур О.П., вчитель фізики та інформатики ІІ категорії

Уманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4

В сучасній освіті серед інформаційно-комунікаційних технологій найчастіше використовуються комп’ютерні системи.

Школи мають кілька комп’ютерних класів та можуть мати лінгафонні кабінети. Уроки інформатики проводять у звичайних комп’ютерних класах, які містять стаціонарні комп’ютери.

Робоче місце вчителя оснащене принтером, сканером або системою 3 в 1 (принтер, сканер, ксерокс), мультимедійні колонки, мультимедійну дошку, проектор, веб-камера.

Робоче місце учня оснащене комп’ютером, до якого крім основних периферійних пристроїв під’єднують навушники, що містять в собі мікрофон, навіть може бути веб-камера.

Є ще комп’ютерні класи, які називаються «Лінгафонними кабінетами». Вони оснащенні найчастіше ноутбуками, до яких підключені навушники з мікрофоном.

Мультимедійна дошка з проектором, комп’ютер, що знаходиться на робочому місці вчителя: чи стаціонарний, чи ноутбук, які оснащені мультимедійними колонками, містяться чи не в кожному класі. А саме в таких кабінетах: фізики, математики, хімії, біології, географії, української мови та літератури, тощо. Є такі кабінети, в яких є рідкокристалічний телевізор, який має велику діагональ екрану та висить на стіні. До нього можна підключати флеш-накопичувач, комп’ютерну систему через VGA, VDI або HDMI кабель, коаксіальний кабель, який слугує для супутникового чи іншого цифрового телебачення. Якщо телевізор на базі Android, то можна підключати Інтернет.

Комп’ютерні системи школи об’єднують у локальні мережі та підключають до глобальної мережі Інтернет. Якщо школа або інший навчальний заклад великий, то в одному з комп’ютерних класів знаходиться сервер, який розподіляє інтернет-ресурси по всьому закладу. Для того щоб швидкість передачі Інтернет-даних в школі була більша, то додатково використовують точку доступу латвійської компанії Micro Tik.

В звичайних комп’ютерних класах використовують провідну локальну мережу на базі комутатора та WiFi-роутери. В лінгафонних кабінетах, на коридорах встановлюють WiFi-роутери для безпровідної передачі даних, щоб можна було підключати ноутбуки. Дуже корисно це для дітей які легко можуть під’єднувати до мережі Інтернет свої смартфони, планшети та інші КПК. Це дозволяє як легкий пошук інформації так і спілкування між учнями та вчителем.

Новинкою є використання портативних акустичних систем для проведення різних свят, музичних перерв та інших засобів. Це дозволяє швидкому та незалежному використання системи в будь-яких місцях закладу та за його межами.

Підключення відеокамер для відслідковуванням за подіями, які відбуваються в навчальних закладах (чергування, охорона закладу).

Комунікація в науці – це вид взаємин і спілкування вчених і тому її можна розуміти як одну з умов процесу наукового пізнання. У процесі наукового спілкування учених не лише відбувається рух інформації, а й встановлюються певні соціальні відносини – вирішуються питання про пріоритет, науковий престиж, відбувається стратифікація наукового співтовариства, причому форма і багатоманітність соціальних відносин є специфічні для різних рівнів об’єднання вчених – починаючи від лабораторії та інституту і закінчуючи сукупністю вчених якоїсь дисципліни чи науковим співтовариством загалом. Однак спілкування у сучасному інформаційно-комунікаційному просторі і використання мережі Інтернет для обміну інформацією набуває дещо нових рис. Зокрема, слід звернути увагу, що взаємодія суб’єктів мережевої комунікації відображає нову якість інформаційних, суб’єкт-об’єктних відносин, які зумовлені специфічними функціями соціальних мереж. Поява комп’ютерно-символічних світів і мережевих структур, «інформаційна революція» підтверджують закономірність переходу людства до якісно нової стадії розвитку, що дозволило стати комунікації домінуючим фактором сучасної культури [9], яка змінюється й розвивається швидше, ніж будь-яка з тих, що існували раніше. Ця культура створила засоби для того, щоб зберігати накопичене знання у цифровій формі і фіксувати людську діяльність до найменших дрібниць. Саме широке розповсюдження цих засобів, в якості яких виступають інформаційні і комп’ютерні технології, на думку М. Кастельса, в інформаційну епоху дозволяє говорити про нове «мережеве суспільство», яке виникає тоді, коли «…спостерігається структурна реорганізація у виробничих відносинах, відносинах влади і відносинах досвіду. Ці зміни призводять до значних модифікацій суспільних форм простору і часу та до виникнення нової культури»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 606 с.
2. Луман Н. Реальность массмедіа / Н. Луман – М.: Праксис, 2005. – 256 с.
3. Миронов В. В. Информационное пространство: вызов культуре / В. В. Миронов // Информационное общество. – 2005. – № 1. – С. 14-18.
4. Онопрієнко В. І. Наукове співтовариство: Вступ до соціології науки / В.І. Онопрієнко – К.: ЦДПІН НАН України, 1998. – 98 с.
5. http://ecobio.nau.edu.ua/index.php/VisnikPK/article/viewFile/12391/16725