11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила COVID-19 глобальною пандемією. Карантинні обмеження стали викликом для кожної країни як в питанні здоров’я, економіки, так і в плані здобуття освіти. Організація навчання в умовах віддаленого формату кардинально змінила традиційну форму проведення уроків. Мета нашого дослідження – визначити академічні проблеми учнів зарубіжних і вітчизняних середніх шкіл під час реалізації дистанційного навчання.
Експеримент по визначенню складностей та переваг дистанційного навчання проводився у штаті Джорджія (США) у State School of Public Health (SSPH). У ході дослідження був використаний метод анкетування. Для школярів, які зголосились взяти участь у дослідженні, провели одноразове 6-хвилинне онлайн-опитування. Аналіз анкетування дав можливість встановити зниження мотивації серед опитаних учнів. Це пов’язано з тим, що такі важливі етапи, як, наприклад, випускний, не відбуваються фізично, як того очікують респонденти. Учні втрачають досвід соціалізації, ефективну комунікацію, відносини з оточуючими послаблюються.
Загалом, під час дослідження в анкетуванні взяли участь 184 школярі, більшість з яких віддали перевагу синхронній формі навчання (30,1%). Наприклад, вони вказали: «Я краще навчатимуся, якщо зможу спілкуватися зі своїм викладачем під час відео зустрічі. Якщо в мене виникає питання, можна відразу запитати та не чекати сповіщення у вигляді електронного листа». «Перебування в класі з наставником та іншими студентами дозволяє не тільки навчатися, а й комунікувати. Це те, що не можна отримати при асинхронному навчанні» [1].
64,5% учнів зазначили, що перехід до дистанційного навчання збільшило академічне навантаження. Перевантаження навчання відбулось переважно у формі нових завдань, які були додані, а саме: письмові роботи, есе, дискусії. Незважаючи на те, що перехід до дистанційного навчання був різким та викликав занепокоєння у багатьох учнів, вони повідомили і про деякі позитивні результати. Більше третини школярів акцентували увагу на відсутності необхідності їздити до школи, що призвело до економії витрат (144 відповіді).
Учні дали ряд порад у відповідь на запитання, пов’язане з тим, що саме керівництво та викладачі можуть зробити для покращення досвіду дистанційного навчання. Після аналізу якісних тверджень, зроблених школярами, були обрані 5 актуальних пропозицій: потреба в надійній технології; більша гнучкість в оцінюванні; покращення швидкості відповіді викладачів на повідомлення учнів; навантаження домашніми роботами, із врахуванням зайнятості учня; підготовка викладачів до викладання в Інтернеті [2].
Враховуючи, що непередбачувані зміни також вплинули на викладання, мотивацію та підготовку викладачів, пропозиції учнів вжити певних заходів для покращення їх дистанційного навчання були враховані і сприяли удосконаленню освітнього процесу. Незважаючи на безпрецедентні події, які призвели до необхідності для учнів завершити очний весняний семестр 2020 року за допомогою дистанційних підходів, це дослідження виявило, що школярі все ще мотивовані вчитися та вчасно виконувати свої завдання.
На нашу думку, аналіз досвіду високорозвинених країн Америки, Європи у галузі дистанційних технологій навчання збагачує вітчизняну науку і дає поштовх до нових теоретичних і практичних розробок в Україні. Завдяки сучасним зарубіжним досягненням у галузі інформаційних технологій дистанційне навчання нині зазнає оновлень, які дозволяють навчальним закладам різних рівнів надавати свої освітні послуги на відстані у зручний для учнів спосіб без шкоди для якості.
З цією метою українськими науковцями у 2020 р. було проведено дослідження стану реалізації дистанційного навчання в Україні [3]. Одним із питань анкети було визначення основної проблеми у реалізації дистанційного навчання. За даними всіх респондентів найпоширенішою проблемою є те, що не всі учні виходять на зв’язок (роблять домашнє завдання, беруть участь в онлайн-уроках тощо). Таку відповідь надали близько 73% опитаних (в анкетуванні взяло участь 4053 респонденти). На відміну від американського досвіду, в якому учням було комфортно працювати в синхронному стилі викладання, 38% українських вчителів зазначили, що складно зібрати дітей для занять в один час, тобто перевагу учні надають асинхронному стилю викладання.
Це ще стимулюється надмірним використанням українськими вчителями месенджерів. Основним каналом комунікації в школах є месенджер Viber. На думку українських дослідників, це відбувається через те, що до карантину вже існували Viber-групи і це вже був налагоджений та зручний канал комунікації. Безумовно, він є хорошим точковим та одноразовим рішенням у період форс-мажорів, проте для ефективної роботи в умовах дистанційного навчання варто обрати інструменти з різними функціями, щоб підходити до роботи комплексно [3, с. 36].
Також є різниця між американською та українською системами при реалізації дистанційного навчання в оцінці виконаних учнями завдань: 73% українських вчителів надають перевагу оцінюванню у форматі тестів та 23% – презентацій (в американській освітній системі надається перевага письмовим завданням у вигляді написання творів, есе тощо).
Аналіз досвіду зарубіжних колег дозволив українським науковцям прийти до висновку, що вітчизняне дистанційне навчання наразі не відповідає реаліям у школах і потребує швидких та докорінних змін. Ми солідарні з думкою переважної більшості українських дослідників про необхідність удосконалення законодавчої бази, збільшення доступу вчителів до сучасної техніки. Переконливі позитивні результати роботи зарубіжних вчителів у реалізації дистанційного навчання дають можливість українським вчителям зрозуміти, що навички роботи в режимі онлайн є вимогою часу, а не точковою проблемою в умовах пандемії.
|
Author
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД У ВИВЧЕННІ ВПЛИВУ ОНЛАЙН НАВЧАННЯ НА УЧНІВ
