ІІІ курс факультет фізики, математики та інформатики
Науковий керівник:
Паршукова Л.М. старший викладач
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Булінг (від англ. tobull– переслідувати) – це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності[1].
Поведінка булера часто повторюється і стає йому звична. Однією важливою умовою є сприйняття (з боку хулігана чи інших) дисбалансу фізичної чи соціальної сили. Цей дисбаланс відрізняє знущання від конфлікту[2].
Виходячи з визначення, виділимо основні ознаки булінгу:
- здійснюється навмисно;
- не має характеру самозахисту;
- є не окремим актом, а тривалим процесом;
- спричиняє фізичну чи психологічну шкоду жертві;
- булер – той, хто вчиняє булінг, – має певні переваги;
- відбувається переважно в організованих колективах;
- здійснюється з певною метою;
- порушує права і свободи.
Булінг є різновидом насильства і у свою чергу, теж може виражатися порізному, тобто має свої види.
Поділим булінг на основні види:
- булінг у школі;
- кібербулінг
- булінг на робочому місці;
Шкільний булінг – це навмисне, що не має характеру самозахисту і не є санкціонованим нормативно-правовими актами держави, довготривале фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні адміністративні, тощо) перед індивідом, і яке відбувається у шкільному середовищі або у зв’язку з ним з певною особистою метою яке відбувається в будь-яких навчальних закладах.
Щоб діяння вважалося знущанням, воно повинно відповідати певним критеріям. Сюди входить ворожий намір, дисбаланс сил, повторення та провокація. Залякування може мати широкий спектр впливу на учня, включаючи гнів, депресію, стрес та самогубство. Крім того, хуліган може розвинути різні соціальні розлади або мати більший шанс вчинити злочинну діяльність.
Якщо є підозра, що над дитиною знущають то в її поведінці є попереджувальні знаки. По всьому світу існує багато програм та організацій, які надають послуги з профілактики знущань та інформацію про те, як діти можуть впоратися, якщо їх знущають. На даний час найпоширенішим видом булінгу є кібербулінг.
Кібербулінг – це форма знущань чи цькування за допомогою електронних засобів. Кібер-знущання та кібер-цькування також відомі як онлайн-знущання. Це стає все більш поширеним, особливо серед підлітків, оскільки цифрова сфера розширилася і технології розвинулися.
Кібербулінг – це коли хтось, як правило, підліток, знущається або цькує інших в Інтернеті та в інших цифрових просторах, особливо на сайтах соціальних медіа. Згубна поведінка жорстокого поводження може включати розміщення чуток, погроз, сексуальних зауважень, особистої інформації жертв або порушень ярликів (тобто ненависті). Знущання чи домагання можуть бути виявлені повторною поведінкою та наміром заподіяти шкоду. Жертви кібербулінгу можуть відчувати нижчу самооцінку, підвищену самогубство та різні негативні емоційні реакції, включаючи страх, розлад, гнів чи депресію. Також одним з поширених видів булінгу є булінг на робочому місці.
Булінг на робочому місці – це стійкий зразок жорстокого поводження з іншими на робочому місці, який завдає фізичної чи емоційної шкоди. Він може включати таку тактику, як вербальне, невербальне, психологічне, фізичне насильство та приниження. Цей тип агресії на робочому місці особливо важкий, оскільки, на відміну від типового шкільного хулігана, хулігани на робочому місці часто діють у межах встановлених правил та політики їх організації та їхнього суспільства. У більшості випадків про знущання на робочому місці повідомляється як про вчинення особою, яка має владу над жертвою. Однак хулігани можуть бути однолітками, а іноді й підлеглими.
Також досліджували вплив ширшого організаційного контексту на знущання, а також процеси на рівні групи, які впливають на випадки та підтримку поведінки знущань. Знущання можуть бути прихованими або відвертими. Негативні наслідки не обмежуються лише цілеспрямованими особами і можуть призвести до зниження моралі працівників та зміни організаційної культури. Це також може відбуватися як непосильний нагляд, постійна критика та блокування рекламних акцій.
Що стосується статі, стверджується, що жінки піддаються більшому ризику стати ціллю знущань, оскільки 57% тих, хто повідомив, що були націлені на зловживання,жінки. Чоловіки частіше беруть участь в агресивному знущанні (60%), проте, коли хуліган – жінка, її ціль, швидше за все, буде і жінкою (71%).
У 2015 році в Національному опитуванні з питань охорони здоров’я було виявлено більшу кількість жінок (8%), яким загрожували, знущалися або зазнавали цькування, ніж чоловіки[3].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: