ІІІ курс, факультет фізики, математики та інформатики
Науковий керівник:
Паршукова Л.М.,старший викладач
Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини
Людство постійно розвивається. До того ж темп змін невпинно пришвидшується. І для людини, і для країни стає дедалі важливіше вміти реагувати на ці зміни, щоб не залишитися осторонь прогресу. Один з дослідників вдало зазначив, що середньовічний англійський селянин зустрічав протягом життя менше людей, аніж сучасна людина за один день. Але це стосується міжособистісного спілкування. Коли ж мова йде про масове, то тут зміни ще разючіші. Ми спостерігаємо появу нових і нових медіа, які використовують технології, що ще вчора здавалися казковими.
Медіаграмотність включає в себе практику, яка дозволяє людям отримувати доступ до засобів масової інформації, критично оцінювати їх і створювати або маніпулювати ними. Медіаграмотність не обмежується одним носієм інформації. Національна асоціація освіти в галузі медіаграмотності, що базується в США, визначає його, як здатність отримувати доступ, аналізувати, оцінювати, створювати і діяти з використанням усіх форм комунікації.
Навчання медіаграмотності спрямоване на підвищення обізнаності про вплив ЗМІ та формування активної позиції по відношенню як до споживання, так і до створення медіа. Навчання медіаграмотності є частиною навчальної програми в Сполучених Штатах і деяких країнах Європейського Союзу, і міждисциплінарне глобальне співтовариство вчених і педагогів з медіаграмотності займається обміном знаннями через наукові та професійні журнали і національні асоціації членів
Навчання медіаграмотності часто використовує педагогічну модель, засновану на опитуванні, яка спонукає людей задавати питання про те, що вони дивляться, чують і читають. Освіта в галузі медіаграмотності надає інструменти, які допомагають людям критично аналізувати повідомлення, надає учням можливості розширити свій досвід роботи з медіа і допомагає їм розвивати творчі навички у створенні власних медійних повідомлень. критичний аналіз може включати визначення автора, цілі та точки зору, вивчення методів побудови та жанрів, вивчення моделей репрезентації ЗМІ, а також виявлення пропаганди, цензури та упередженості в новинах та програмах зі зв’язків з громадськістю (і причин цього). Освіта в галузі медіаграмотності може дослідити, як структурні особливості – такі як володіння ЗМІ або його модель фінансування – впливають на представлену інформацію.
Відповідно до основних принципів освіти в галузі медіаграмотності, “мета освіти в цій галузі полягає в тому, щоб допомогти людям різного віку розвинути навички дослідження і навички самовираження, необхідні їм для того, щоб бути критичними мислителями, ефективними комунікаторами і активними громадянами в сучасному світі.”
Прихильники навчання медіаграмотності стверджують, що включення медіаграмотності в шкільні програми сприяє громадянській активності, підвищує обізнаність про владні структури, властивих популярним ЗМІ, і допомагає учням набути необхідних навичок критики і дослідження. Все більше число досліджень було присвячено впливу медіаграмотності на молодь. В ході важливого мета-аналізу понад 50 досліджень, опублікованих в журналі JournalofCommunication, було встановлено, що медіаграмотність позитивно впливає на знання, критику, сприйманий реалізм, вплив, поведінкові переконання, установки, самоефективність і поведінку.
Теоретичні основи медіаграмотності були запропоновані різними вченими. РенеХоббс виділяє три рамки для впровадження медіаграмотності серед учнів: автори і аудиторія, повідомлення і смисли і репрезентація і реальність. Синтезуючи літературу з медіаграмотності, інформаційної грамотності, візуальної грамотності та Нової грамотності, вона виділяє ці ключові ідеї, які формують теоретичний контекст медіаграмотності.
Девід Букінгем висунув чотири ключові концепції, які “забезпечують теоретичну основу, яка може бути застосована до всього спектру сучасних медіа, а також до “старих” медіа: виробництво, мова, репрезентація і аудиторія.Розвиваючи концепції, представлені Девідом Бекінгемом, Генрі Дженкінс обговорює виникнення культури участі та підкреслює важливість “нової медіаграмотності” – набору культурних компетенцій та соціальних навичок, необхідних молодим людям у новому медіа-ландшафті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
- Buckingham, D. (2003). Media Education: Literacy, Learning and Contemporary Culture.Cambridge, UK: Polity Press.
- Медіаосвіта та медіаграмотність – Київ: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2013. – 351 с. – (Видання друге стереотипне). – (педагогічна).