ІІ курс магістртури, факультет початкової освіти
ІІІ курс, факультет фізики, математики та інформатики
Науковий керівник:
Медведєва М. О., кандидат педагогічних наук, доцент
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Актуальність теми зумовлена тим, що професія проживає момент великих змін. Технічні можливості розвиваються з кожним днем, і кожен журналіст має перед собою кілька шляхів подальшого розвитку себе в професії. Він може зробити вигляд, що нічого не відбувається і продовжувати працювати по-старому. В цьому випадку є ймовірність стати нецікавим аудиторії і незатребуваним роботодавцем. Інший журналіст може кинути весь свій потенціал на вивчення нових технологій. У такій ситуації видно небезпека стати технологом, який виконує сухі дані, і перестати бути мислячим, які аналізують професіоналом. Але, якщо журналіст з розумом скористається пропонованими йому плюсами інформаційної епохи, це допоможе йому розвинутися в своїй справі.
Питання професійного рівня журналіста порушували у своїх працях відомі журналістикознавці: Олександр Власенко, керівник групи з розробки професійних стандартів за напрямком «Журналістика», керівник проектів за напрямком «Освіта» Благодійного фонду «Розвиток України»; Cергій Андрушко, спеціальний кореспондент телеканалу СТБ; Олена Губар, кореспондент видання «Коммерсант-Украина». Значний вклад зробили і Галина Титиш, головний редактор сайту «Українська правда. Життя» та Дмитро Горюнов, головний редактор видання «Экономические известия».
Український дослідник журналістики Степан Сірополко ще перед ІІ Світовою війною систематизував вимоги, яким повинен відповідати журналіст. Працівник газети мусить бути обдарованою людиною і мати технічний вишкіл із журналістського фаху. Працюючи в пресі, є потреба у постійному поглибленні своєї загальної освіти.
Кожен журналіст повинен перейнятися ідеєю служіння рідному народові: працівник обдарований, але хиткий у своїх патріотичних почуваннях, не є придбанням для часопису.
Третя вимога – дотримання граничної правдивості, тобто шукання об’єктивної правди, вільної від суб’єктивного упередження і тенденційності. Важливо для газетяра вміти спостерігати, швидко думати і негайно діяти.
Готовність до праці,яку виділив Е. Довіфат слід розуміти як здатність працювати і вдень, і вночі, і за несприятливих погодних умов, і в надзвичайних ситуаціях катастроф, природних катаклізмів, терактів, війни і т.д.
Журналіст мусить бути людиною спритною, тобто уміти зорієнтуватися в кожній ситуації – дати собі раду, щоб досягти бажаної мети. Професія вимагає від працівника преси бути чуйним, тобто співпереживати разом із героями публікацій і вміти передавати ці почуття читацькій аудиторії.
Вимога пам’ятливостіозначає – втримати у пам’яті перебіг події, подробиці розмов, навіть жести, безмовну реакцію, чого не запише жоден диктофон.
І, нарешті, журналіст повинен заслужити довір’я до себеяк у співрозмовників, так і в широкого читацького загалу.
Ці вимоги, незважаючи на давність їх систематизації, є актуальним і в нинішніх складних умовах розвитку української журналістики. Журналіст повинен вміти сам проаналізувати особливості свого характеру і співставити себе з низкою систематизованих вище вимог. За всіх умов він повинен відчувати велику соціальну відповідальність перед суспільством і аудиторією, бути справедливим і об’єктивним.
Своє трактування професії журналіста і вимоги до неї дає Сергій Рахманін:
1.Журналісти – люди, які є професійними дилетантами. Сьогодні ти пишеш про морозиво, завтра про екологію, потім про те, як продавати хустинки. Це важко для журналіста, але це дає необхідний досвід.
2.Журналіст має вміти писати – це обов’язково. Тому що я знаю багатьох фахових телевізійних журналістів, які б не змогли написати навіть замітку. Газетна журналістика живить всю журналістику. Людина, що вміє писати, зможе писати і для інформаційних агентств, і для друкованих медій, і для телебачення та реклами.
3.Журналіст має вміти працювати з людьми. Без знання людської природи і власного досвіду журналіст не зможе спілкуватися з людьми так, щоб добре їх розуміти і щоб між ними встановлювалась взаємодовіра. Чим більше людей ви знаєте – тим глибшими будуть ваші матеріали. 4.Головне між споживачем і журналістом – це довіра. Для того не достатньо бути чесним – вам мають повірити.
- Вміння працювати з інформацієюважливе для журналіста, в якій би галузі він не писав. Робота журналіста – це робота розвідника. А в будь-якій розвідці чи контррозвідці 80% інформації береться з доступних джерел інформації. Вміння аналізувати, шукати, співставляти інформацію є дуже важливим для журналіста.
Слід однозначно сказати в підсумку, що журналістика, як ніяка інша сфера, надає індивідові можливість стати особистістю, реалізувати себе цілком, виявити усі природні таланти, якими б розмаїтими вони не були.
Література
- Корконосенко С. Г. Введення в журналістику: навч. допомога. М., 2011. С. 110.
- Руцька С. С.Журналіст: психологічні передумови вибору професії // Медіаскоп. 2009. Вип. № 2. URL: mediascope.ru/node/365.