ЛЕЩЕНКО А.В.
студентка 2 курсу, факультету іноземних мов
Науковий керівник: Бондаренко Т.В.
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Поняття дистанційної освіти має безліч визначень, які по-різному підкреслюють окремі аспекти цього типу навчання. Тим часом, більшість науковців у своїх роз’ясненнях, трактують це поняття як «навчання через Інтернет та комп’ютер», що, у зв’язку з COVID-19, а тепер ще й з військовими діями Росії проти України, набуло неабиякого поширення.
Нині дистанційна освіта являє собою цілісну систему, яка здатна повністю задовольняти активне, синхронне та асинхронне спілкування між її учасниками. Ключовою особливістю такого навчання є можливість самостійно планувати час, місце та тривалість занять. Крім того, дистанційне навчання повністю наслідує традиційні форми освіти, а в деяких випадках є навіть більш ефективними. Дистанційна освіта має наступні позитивні аспекти:
- потреба в самоорганізації здійснює позитивний вплив на формування інтелектуального потенціалу студента чи учня;
- можливість використання різноманітних джерел пошуку інформації із більш складних та важливих предметів;
- отримання навичок користування інформаційно-комунікаційних технологій шляхом постійної роботи з ними;
- сконцентроване подання навчального матеріалу та тривалий доступ до інформації;
- імпорт та експорт світових досягнень на ринку освітніх послуг, незалежно від місця проживання чи фінансової забезпеченості [2].
Поряд з цим, дистанційній освіті притаманна низка проблем, які спричинені:
- недостатністю навчальних ресурсів, які були б інформаційно наповненими та могли стати основою формування необхідних навчальних програм;
- відсутністю системи підготовки вчителів дистанційного навчання (тьюторів);
- відсутністю середовища, яке б давало можливість формувати ефективні програми навчання індивідуально та для багатьох осіб [1].
Таким чином, для організації дистанційної освіти існує все необхідне, але важливим фактором залишається пристосування суспільства, в результаті чого всі складові зможуть запрацювати комплексно та з’являться методики онлайн-навчання, які забезпечать продуктивну роботу кожного учасника освітнього процесу.
Список використаних джерел:
- Богачков Ю. М., Ухань П. С., Новіков Ю. С. Дистанційне навчання школярів – можливості та проблеми. Режим доступу: URL:https://lib.iitta.gov.ua/153/1/208_Статья_в_КОМП_СЕМЕ_И_ШКОЛЕ_2.pdf.
- Прибалова В.М. Проблеми та переваги дистанційного навчання у вищих закладах освіти. Режим доступу: URL:file:///C:/Users/asus/Downloads/8791-Текст%20статті-17478-1-1020170726.pdf.