ДЕКАРЧУК С.О.
аспірант I року навчання факультету соціальної та психологічної освіти,
старший викладач кафедри фізики та інтегративних технологій навчання природничих наук
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА
Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є невід’ємною частиною сучасної освіти, а їх раціональне впровадження у освітній процес стає все більш актуальним завданням для педагогів та освітян. Сучасні технології забезпечують більш інтерактивну та ефективну форму навчання, зокрема за рахунок використання відео- та аудіоматеріалів, інтерактивних дошок, різноманітних програмних засобів, інтерактивних платформ та інструментів, електронних підручників, посібників тощо.
Проте, впровадження та використання ІКТ в освітньому процесі потребує вирішення ряду дидактичних проблем, пов’язаних з їх ефективністю та якістю.
Одна з ключових дидактичних проблем впровадження ІКТ є підбір і використання відповідного навчального матеріалу та програмного забезпечення. Раціональний добір освітніх інструментів, які відповідають педагогічним цілям та завданням, забезпечують взаємодію між здобувачем освіти та викладачем, дозволяють контролювати освітній процес та оцінювання його успішності.[2]
Іншою проблемою є визначення оптимального співвідношення між традиційними та ІКТ-засобами навчання. На деяких етапах навчання можуть бути більш ефективними традиційні методи, такі як усна презентація матеріалу або письмові завдання, тоді як на інших етапах доцільніше використовувати ІКТ, наприклад, для інтерактивного представлення матеріалу що вивчається або створення проектів. Разом з тим впровадження ІКТ дозволяє збільшити ефективність навчання за рахунок забезпечення доступу до інформації та засобів навчання в будь-який час і з будь-якого місця. Це забезпечує здобувачам освіти більшу свободу вибору темпу навчання, а також дозволяє їм використовувати більш різноманітні джерела інформації.
Однак, виникає логічне питання – як раціонально використовувати ці технології в навчанні. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є розробка та використання ефективних дидактичних моделей, які б дозволили максимально використовувати можливості ІКТ. Наприклад, можна використовувати модель зворотного зв’язку навчання. За такої моделі здобувачі освіти мають можливість вивчити матеріал використовуючи електронні ресурси чи функціонально-орієнтовані посібники, а потім обговорити його та виконати завдання під керівництвом викладача. Дана модель також носить назву blended learning (змішане навчання) – це відносно новий підхід в освітньому процесі, що створює сприятливе освітнє інформаційне середовище, систему комунікацій, які надають необхідну навчальну інформацію із застосуванням сучасних цифрових технологій.[1]
Варто відмітити переваги використання моделі змішаного навчання, серед яких:
- своєчасне виявлення здобувачів освіти, що мають труднощів при вивчені навчального матеріалу. Більшість інформаційних сервісів змішаного навчання включають в себе онлайн-інструменти, які дають негайний зворотній зв’язок.
- широкий вибір матеріалів та завдань, індивідуальний підхід.
- ефективне використання часу.
Аналізуючи всі переваги, потрібно зазначити, що blended learning вчить організовувати і планувати роботу самостійно, незалежно отримувати і аналізувати знання, шукати і відбирати інформацію, приймати рішення, формувати навик презентації проектів, займатися самоосвітою.
Таким чином можна зробити висновок, що нові підходи навчання із використанням ІКТ дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань.
Список використаних джерел
- Бугайчук Костянтин Леонідович. Змішане навчання: теоретичний аналіз та стратегія впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів. Інформаційні технології і засоби навчання. 2016. Т. 54, № 4. URL: https://doi.org/10.33407/itlt.v54i4.1434.
- Мультимедійні системи як засоби інтерактивного навчання: посібник / М. І. Жалдак, М. І. Шут, Ю. О. Жук та ін. ; за ред. Ю. О. Жука. Київ : Педагогічна думка, 2012. 112 с.