Дата зміни інформації:

Ковтанюк М.С. “МЕДІАГРАМОТНІСТЬ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА”

Ковтанюк М.С., викладач-стажист кафедри інформатики і ІКТ

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Сучасний етап розвитку суспільства характеризують різким посиленням інформаційної насиченості і інформаційної взаємодії, що є результатом процесів глобалізації і безпрецедентного розвитку інформаційних і комунікаційних технологій. Дослідження змін, що відбуваються в інформаційних процесах показують, що інформаційна революція залишилася в минулому, і суспільство вступило в нову інформаційну еру, в якій в контексті інформатизації та глобалізації формуються інформаційна економіка і інформаційний капіталізм. У новому глобальному інформаційному суспільстві реалізація життєвих цілей і проектів залежить від ступеня включеності людини в інформаційний простір, а влада належить тим, хто здатний створювати нові культурні коди для репрезентації реальності і здійснення впливу на свідомість аудиторії. Боротьба за домінуючий вплив переміщається в сферу інформації. У цих умовах перед системою освіти виникають нові проблеми, пов’язані з формуванням компетенцій, забезпечуючих адаптацію людей до нових умов життєдіяльності. Однією з таких компетенцій є медіаграмотність, яку можна визначити як «здатність адекватно взаємодіяти з потоками медіаінформації: здійснювати пошук, аналізувати, критично оцінювати і створювати медіатексти, за допомогою різних засобів масової інформації та комунікації, у всій різноманітних їх формах.

Аналіз досліджень, проектних матеріалів і документів по компетентному підходу показує, що медіаграмотність не є інваріантною в існуючих на сьогоднішній день концепціях, проте вона неминуче присутня в описах компонентів найрізноманітніших компетенцій. Так, в матеріалах симпозіуму «Ключові компетенції для Європи» (Берн, 1996) вміння і навички взаємодії з медіатекстами віднесені до компетенцій, пов’язаних зі зростанням інформатизації суспільства, які забезпечують готовність і потреб грамотно і критично використовувати сучасні джерела інформації в професійній та побутовій сферах діяльності.

За класифікацією ключових компетенцій І.А. Зімнея, цілі і задачі медіаграмотності можуть реалізовуватися в процесі розвитку компетенцій ціннісно-смислової орієнтації в світі і громадськості, компетенції соціальної взаємодії з суспільством і спільнотами, компетенції пізнавальної діяльності.

Разом з тим, з огляду на сучасну парадигму інформаційної цивілізації і ту роль, яку відіграють ЗМІ в створенні інформаційного середовища, вважається за доцільне розглядати медіаграмотність як окрему, самостійну компетенцію в структурі професійної компетентності сучасного фахівця і позначати її як ключову компетенцію в системі «ключові – базові – спеціальні компетенції». При цьому значення і місце медіаграмотності в моделях професійної компетентності може бути різним у залежності від сфери професійної діяльності.

Медіаграмотність набуває набагато більшого значення, впливаючи і на ефективність їх соціально-трудової діяльності. Виділення медіаграмотності як ключової компетенції в структурі професійної компетентності сучасного фахівця вимагає визначення її структурних компонентів і змісту.

Як і будь-яка інша компетенція, медіаграмотність є певний набір навичок, умінь, систем цінностей і відносин. Спроби структурувати зміст медіаграмотності представлені в роботах більшості вітчизняних і зарубіжних теоретиків медіаосвіти. Підходи до формування медіаграмотності, побудовані на ключових концепціях, мають як очевидні переваги (наприклад, дозволяють використовувати уніфікований набір категорій при роботі з різними видами медіатекстів), так і деякі недоліки. Зокрема, на думку Е. Харта, претендуючи на абсолютну нейтральність по відношенню до систем цінностей, проповідуваним ЗМІ, дані підходи ризикують створити духовний вакуум в процесі навчання.

З цих позицій і на основі аналізу існуючих підходів до визначення змісту і структури медіаграмотності можна виділити чотири структурно-змістовних компонента медіаграмотності: мотиваційний, когнітивний, поведінковий і ціннісно-смисловий компоненти. Розглянемо зміст даних компонентів докладніше.

Важливо підкреслити, що представлені вище компоненти медіаграмотності визначають не тільки структуру формованої компетенції, а й зміст процесу навчання, спрямованого на розвиток медіаграмотності як ключової компетенції, що забезпечує адекватну взаємодію педагога і учнів з сучасною медіакультури.

Медіакомпетентність багатогранна й має широкі перспективи, засновані на розвиненій структурі знань. Теоретично збільшувати ступінь медіакомпетентності можна протягом усього життя, сприймаючи, інтерпритуючи й аналізуючи пізнавальну, емоційну, естетичну та етичну медіаінформацію.

Медіаграмотність — це здатність експериментувати, інтерпретувати, аналізувати та створювати медіатексти. Вона спрямована на те, щоб людина була активна та грамотна. Життя такої людини в суспільстві та світі пов’язане з громадянською відповідальністю.

Сформованість медіаграмотністі вчителя характеризується високим рівнем наступних показників:

 – мотиваційного: різнобічні мотиви медіаосвітньої діяльності: емоційні, гносеологічні, гедоністичні, моральні, естетичні та інші; прагнення до вдосконалення своїх знань та умінь в галузі медіаосвіти;

– інформаційного: систематична інформованість, великі теоретико-педагогічні знання в галузі медіаосвіти;

– методичного: розвинені методичні вміння у галузі медіаосвіти (наприклад, уміння дати установку на медіасприйняття, пояснити причини, умови та характер виникнення явища, вміння розвивати сприйняття учнів, виявляти рівні їх розвитку у галузі медіакультури, вибирати оптимальні методи, засоби і форми проведення занять, дослідницькі вміння тощо) і яскраво виражений педагогічний артистизм (загальна педагогічна культура, зовнішній вигляд, самопрезентація, самоконтроль, наявність зворотного зв’язку з аудиторією);

 – практично-операційного: систематична медіаосвітня діяльність у процесі навчальних занять різних типів, активна дослідницька медіапедагогічна діяльність;

 – креативного: яскраво виражений рівень творчого потенціалу в медіаосвітній діяльності (тобто прояв гнучкості, мобільності, асоціативності, оригінальності, антистереотипності мислення, розвитку уяви, фантазії).

Самоосвітня діяльність вчителя має бути направлена на засвоєння медіаосвіти, формування медіакомпетентності. Медіакомпетентність – розуміння видів медіа та їх впливу на людину і суспільство. Медіакомпетенція – вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести пошук необхідної інформації, робити її правильний вибір та створювати медіапродукти.

На мою думку, медіаграмотність для будь-якого вчителя має бути фаховою вимогою і повинна бути обов’язковим курсом у підготовці. На жаль, не всі вчителі бажають навчатися медіаграмотності і є дуже великою перешкодою в запровадженні медіаосвіти в Україні, адже мисленню деяких вчителів притаманний радянський підхід. Медіаосвіта – це той напрям, де вчитель у першу чергу – партнер, провідник, а не людина, яка каже тільки правильне рішення. Тому що в основі медіаграмотністі – вміння щиро цікавитися думками учнів і поважати їх.

Таким чином, при неперервній освіті сучасних педагогів дуже важливим є формування медіаграмотності, як основної складової професійної компетентності вчителя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Засурський І.І. Мас-медіа другої республіки. М., 1999.2
  2. Зімней І.А. Ключові компетенції – нова парадигма результату освіти // Вища освіта сьогодні. 2003. No 5. С. 34-42.
  3. Литвиненко О.В.Нові інформаційні технології як засіб удосконалення навчально-виховного процесу // Науковометодичний посібник. Технологія фахової майстерності: ІКТ-компетентність в освітніх процесах: Матеріали обласної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті О.Хмури / Наук. Ред.. Т. Гришина. – Кіровоград: ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2008. – 96 с.
  4. Медіаосвіта. Основи медіаграмотності: навчально-методичний посібник для курсу “Основи медіаграмотності” / укл.С.О.Троян, Ткачук А.В. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2014. – 128 с.
  5. Чічеріна Н.В. Медіаосвіта в контексті мінливих соціальної реальності: моногр. Архан-гельська, 2008. С. 81.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Введіть цифри, що зображені у квадратах *