ІІ курс, факультет іноземної філології
Паршуков С.В., старший викладач
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Умань
Поширення соціальних мереж призвело до виникнення серйозної проблеми, над якою не задумується більшість пересічних користувачів – в епоху соціальних сервісів поняття особистого життя і приватної інформації практично не існують.
Що таке соціальна мережа — сьогодні відомо практично всім, хто хоч якимось чином вважає себе частиною сучасного суспільства із доступом до мережі Інтернет [3].
Соціальні мережі, сервіси блогів і мікроблогів з їхніми налаштуваннями, які стимулюють користувачів ділитися власною інформацією, є найголовнішими «вбивцями» особистого життя. Якщо на додаток згадати про мобільні технології відстеження, які дозволяють встановити місцезнаходження кожної людини, якщо вона має поруч із собою мобільний телефон, то стає очевидним: сховатися в наш час практично неможливо. Зробити це можна, лише якщо відмовитися від використання Інтернету, мобільного зв’язку, а також таких звичних речей, як, наприклад, кредитні картки, які теж дають змогу відстежити місцезнаходження людини [4].
Однак, якщо раніше Інтернет був зорієнтований переважно на те, щоб через нього можна було дістати певну інформацію, переслати документи по пошті і т.д., то тепер постав новий аспект — життя у віртуальному світі через такі сайти, як Вконтакте.ру, Facebook.com, Formspring.me і багато інших. З’явившись буквально років 5-6 тому, ці сайти охопили всіх, насамперед молодь, а згодом і представників старшого покоління. Люди стали проводити там величезну частину свого часу, спілкуючись, завантажуючи і розглядаючи фотографії чи відео і т.д.
Як відомо, метою створення соціальних мереж є, передусім, спілкування людей, але сьогодні ми спостерігаємо зовсім іншу картину: мережі наповнені непотрібною рекламою та непристойним матеріалом. Та і самі засновники мереж створюють їх, перш за все, з комерційною метою (адже усім відомо, що рекламодавці платять величезні гроші, щоб саме їх реклама «запускалась» у тій чи іншій мережі), а вже потім для спілкування людей. Ще один недолік соціальних мереж – це створення ефекту «затягування». Якщо розібрати цей недолік, то і тут простежується комерційна ціль. Адже відомо: чим більше людей знаходяться на якомусь соціальному сайті, тим більша грошова маса йде в кишеню її засновнику [2].
Більшість українських активних користувачів Інтернету мають хоча б один обліковий запис в різних соціальних мережах. Досі домінуючою причиною приєднання до мереж було спілкування з друзями та знайомими, а не реалізація певних професійних завдань.
У мережі ми можемо легко написати будь-яку образу, ми можемо принизити людину, можемо влаштувати скандал, який затягне всіх, хто в цей час опинився на злощасному сайті і т.д. Нас по суті не цікавить навіть те, що ми цей скандал влаштуємо під своєю сторінкою Вконтакті чи просто в звичайному чаті, і всі будуть знати, хто ми, адже це віртуальний світ і те, що там відбувається — там і залишається.
Звичайно, що така поведінка в Інтернеті притаманна переважно молодому поколінню. І це змушує замислитися над тим, як це вплине на їх майбутнє та їх психологічний стан [1].
На Заході залежність від соціальних мереж останнім часом досягла апогею: згідно із опитуванням проведеним у Великій Британії, із 2300 респондентів віком від 11 до 18 років, 45% заявили, що у віртуальному світі вони почуваються щасливішими, ніж в житті, переважно через страх перед живим спілкуванням — очі в очі, адже в такому разі тобі недоступна функція все виправити, як це можна зробити за кілька секунд в Інтернеті.
Така ситуація не на жарт схвилювала західних психіатрів, адже це перш за все означає, що діти виростають із таким світосприйняттям, яке не зможе адекватно адаптуватися до реального життя, що означає, що вони не зможуть ефективно вирішувати нагальні проблеми, вдаватися до серйозних і головне правильних рішень і т.д. До того ж слід не забувати, що питання відсутності відповідальності, хиткої самовпевненості та спроби самозахисту через створення фальшивого образу, рано чи пізно може призвести до побудови соціуму схильного до авторитаризму та жорстокості [4].
Але існують і позитивні сторони віртуального спілкування:
1. дитина опановує роботу з комп’ютером і в Інтернеті;
2. отримує безліч інформації, навчається її «фільтрувати», що позитивно впливає на логічне мислення, пам’ять, увагу;
3. якщо друзі чи однокласники живуть в іншому місті або районі великого міста, школяр не випадає зі свого кола спілкування, перебуває в курсі останніх подій у житті однолітків;
4. під час листування з іншими дітьми відточує вміння грамотно будувати речення, висловлювати свої думки [5].
Тож, на нашу думку, не зважаючи на значні недоліки віртуального спілкування їх можливо легко уникнути. Тому потрібно намагатися зайнятися якоюсь корисною справою в реальному світі, проводити час разом, читати книжки, дивитися фільми. А основне — постійно спілкуватися, не тільки слухати, а й дослухатися до сторонньої думки. Тоді можна запобігти неприємним ситуаціям.
Список використаних джерел
Дуже цікава стаття! Надзвичайно актуальна у нашому житті. Адже як ніколи раніше доміючими є комп’ютерні технології. Добре висвітлені позитивні сторони розвитку інформаційних технологій.
Більшість українських активних користувачів Інтернету мають хоча б один обліковий запис в різних соціальних мережах. Досі домінуючою причиною приєднаня до мереж було спілкування з друзями та знайомими, а не реалізація певних професійних завдань.
Як же соціальні мережі впливають на здоров’я? Існує велика кількість різних думок з цього приводу. Наприклад, науковці з Університету ім. Стірлінга з Великобританії, провели дослідження згідно якого участь у таких мережах як Facebook, Vkontakte та Odnoklassniki нарощують інтелект людини та активно тренують робочу пам’ять. Користування такими сервісами як Twitter, YouTube, ICQ погіршують пам’ять людини. Пояснюють вчені це тим, що на мікроблогах на людину спрямований потік дуже лаконічних повідомлень, над яким не потрібно думати, що скорочує об’єм уваги. Інтенсивний обмін повідомленнями знижує рівень IQ людини, а довготривалий перегляд відео роликів розвиває синдром порушення уваги з гіперактивністю