Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

IV курс, фізико-математичний факультет

Жмуд О.В., викладач

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Умань

З кожним днем людина все більше і більше поринає у світ інформаційно-комунікаційних технологій, а це означає, що наука не стоїть на місці, вонапостійно рухається вперед. Яскравим прикладом цього є той факт, що на сьогоднішній день ми можемо вільно користуватисямережею Інтернет не тільки,будучи безпосередньо підключеним до неї за допомогою витої пари, а й використовуючи безпровіднийзв’язок по радіоканалу.

Відомо, що дроти – це один з пережитків комп’ютерного минулого. Як і 30 років тому, вони заважають під ногами і сплутуються у неймовірні вузли. Але ж рішення цієї проблеми вже давно є – безпровідний зв’язок по радіоканалу, в якості якого може виступати як технологія Wi-Fi, так і WiMaxчи Bluetooth.Дійсно, такі технології є дуже зручними.

Технологія Wi-Fi (від англ. WirelessFidelity, переводиться як безпровідна точність) – це сучасна технологія бездротового доступу до мережі Інтернет, що найбільш динамічно розвивається[1, 3].

Доступ до мережіІнтернет за технологією Wi-Fi здійснюється за допомогою спеціальних радіо-точок доступу.Сьогодні існує безліч протоколів для бездротової передачі даних: Bluetooth, WiMax, різний стільниковий зв’язок.У кожного з них своя сфера діяльності – наприклад, WiMax здатний передавати дані на велику відстань, а Bluetooth ні. Але для того, щоб позбутися проводів в рамках окремо взятої квартири, краще всього підходить Wi-Fi [4].

Активне впровадження стандарту Wi-Fi почалося з 2000 року, в той час як з’явилася ця технологія на світ у середині 90-х. WirelessFidelity поєднує кілька протоколів. Найбільш поширеним і відомим на сьогоднішній день є протокол IEEE 802. Цей протокол передбачає передачу сигналу в мережі на відстань до ста метрів, але якщо допустити встановлення приймача передачі-передавача на відкритій місцевості, то відстань збільшується до трьохсот, а в деяких випадках і до чотирьохсот метрів.Звичайно ж, відстані не дуже великі, але даний спосіб організації мережі і не передбачає підключення безпосередньо до провайдера. Для цього в кожній точці доступу, своєрідному центрі бездротової мережі Wi-Fi, є інтерфейс для підключення до якої-небудь іншої мережі, наприклад, домашньої локальної мережі. Також точка доступу обладнана приймачем, передавачем і програмним забезпеченням для обробки даних. Після підключення до апарату Wi-Fi формується територія радіусом 50-100 м (зона покриття), в якій можна користуватися бездротовою мережею[2].

Сьогодні існує безліч пристроїв, підтримуючих Wi-Fi. Перш за все – це ноутбуки, планшети, смартфони, ipad, iphone, телевізори. Технологія Wi-Fi дуже зручна, адже немає необхідності кожного разу підключати «хвіст» локальної мережі, працювати можна починати відразу після включення машини.

Отже, технологія Wi-Fi – це один з типів безпровідного,віртуального зв’язку, який дозволяє мати доступ до мережі мобільних пристроїв, забезпечити обслуговування бездротовими мережами тих місць, де не можна прокласти кабель, наприклад, поза приміщеннями і в будівлях, що мають історичну цінність. Даний зв’язок є дуже зручним, адже користувач може розташуватися на дивані і при цьому мати доступ до мережі Інтернет. Якщо Ви користуєтесь Wi-Fi, то у вас не буде необхідності прокладати «локшину» по стінах вашої квартири чи офісу. Повітря замість дротів – це так просто!

Список використаних джерел:

1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.kr.ua/ Що таке Wi-Fi

2. Глушаков С.В. Работа в сети Интернет: учеб. курс / С. В. Глушаков, А. С. Сурядный, Д. В. Лютин, Н.С. Тесленко. – М.: АСТ, 2008. – 416с.

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uk.wikipedia.org/ Wi-Fi

4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mforum.ru/ Технологія Wi-Fi – ваша «беспроводнаянадёжность»