Дистанційне навчання – це отримання знань і вмінь за допомогою інформації та навчання, що включають в себе усі технології та інші форми навчання на відстані (онлайн-уроки, відеозаписи, відеоконференції тощо) [1, c. 27]. Це дає можливість людям отримувати освіту без «фізичного присутності» в класі.
Дистанційне навчання – це не нове явище. Ще у ХVIII ст. учителі робили перші спроби до такої форми навчання проводячи короткочасні уроки через листування [2]. Дистанційну освіту вперше розпочали вводити у 1930-х, де брали участь численна кількість навчальних закладів, які в свою чергу пропонували освітні програми, що транслювались через суспільне радіо. Однак, лише з появою Інтернету на початку 2000-х років зросла доступність та популярність програм дистанційного навчання. Комп'ютери та Інтернет зробили таке навчання швидшим, простішим та набагато зручнішим. Сьогодні веб-програми онлайн-освіти, різноманітні онлайн-школи та курси доступні для жителів майже усього світу.
Наразі зарахування до програм дистанційного навчання на кожному освітньому рівні є загальноприйнятим явищем. Приватні, державні, некомерційні та комерційні середні та вищі навчальні заклади зараз пропонують програми дистанційного навчання майже у всіх сферах навчання, які можна уявити.
Дистанційне навчання набирає все більшої популярності серед людей, які працюють, але через брак часу не можуть відвідувати денну форму навчання. Програми дистанційного навчання в Інтернеті пропонують найдоступніший та зручний спосіб здобути певний освітній ступінь, удосконалити навички, уміння та врешті здобути вищу освіту.
Існує два шляхи надання технологій дистанційного навчання: синхронне навчання та асинхронне навчання.
У синхронному навчанні всі одночасно беруть участь у навчанні. Традиційна аудиторія є прикладом синхронного досвіду навчання, коли студенти долучаються до навчальних та класових лекцій. Що стосується дистанційної освіти, то синхронні методи навчання включають в себе відеоконференції, вебінари, навчальне телебачення, інтернет-радіо, пряму трансляцію відео і навіть телефон. Багато сучасних програм, таких як Adobe Connect, iSpring, Moodle полегшують синхронне дистанційне навчання.
Асинхронне дистанційне навчання набагато гнучкіше. Студенти можуть отримати доступ до матеріалів курсу, коли вони захочуть, звідки вони хочуть – при тому вони не повинні перебувати під час навчального процесу одночасно всі разом. Найдавнішою формою асинхронної технології дистанційного навчання є застосування письмової кореспонденції, яка застосовується вже більше століття. Сьогодні електронна пошта, відео- та аудіозаписи, дошки оголошень, матеріали для друку, онлайн-платформи такі як Google Classroom, Moodle, Teachbase сприяють асинхронному дистанційному навчанню. Асинхронна дистанційна освіта – це спосіб вибору для більшості онлайн-коледжів та університетів, які прагнуть забезпечити своїх студентів максимально гнучким та зручним графіком. Між тим багато вищих навчальних закладів поєднують асинхронне навчання з синхронним.
Крім вище зазначених, одною з найважливіших переваг такого навчання є економність. Інтернет-освіта коштує менше з кількох причин, тому що існує менше витрат – немає потреби купувати паперові книги та оплачувати проживання.
Робота з комп’ютером та засвоєння навичок Інтернету під час навчання є цінним досвідом, що відкриває нові перспективи, якими можна додатково скористатися в інших сферах.
Повільний учень може розподілити свій час, щоб навчитися без тиску, тоді як швидкий практично «перескакує» через онлайн-курс за короткий проміжок часу. Слід зауважити, що люди з обмеженими можливостями можуть навчатися вдома у комфортних умовах та без стресу, уникаючи таким чином усіх тих звичних труднощів, з якими вони можуть зіштовхнутися у навчальному закладі.
Якщо людина працює та навчається одночасно, це дає її роботодавцю привід звернути увагу на те, як вона керує своїм часом, адже це доволі нелегко працювати на повній роботі та навчатися дистанційно. Певною мірою це може вплинути на хід кар’єри у позитивному сенсі.
Але не зважаючи на позитивні сторони слід звернути увагу на певні негативні факти.
Онлайн-курси та інші навчальні програми не гарантують швидкого та негайного зворотного зв’язку, який Ви маєте змогу отримати безпосередньо в класі.
Дистанційна освіта пропонує не всі курси, тому студенти, які здобувають певні ступені, можуть не знайти своєї спеціальності в Інтернеті. Це зрозуміло, оскільки не всі освітні програми підходять для онлайн-освіти, наприклад, ви не можете навчатися на спеціаліста в області медицини за допомогою дистанційного навчання.
Існують масові відкриті онлайн-курси, яким не вистачає акредитації, через те вони пропонують низькоякісну освіту за невисоку вартість. Тому перш ніж записатися на онлайн-курс, краще перевірити, чи програма акредитована. Це можна підтвердити через спеціальну агенцію.
Наразі, особливо актуальною є тема дистанційної освіти, адже її найбільшою перевагою є можливість навчатися без обмежень не виходячи з дому. У 2020 році склалася така ситуація, що вірус COVID-19 невпинно поширюється та в той же час впливає на навчальний процес у всьому світі, але завдяки новітнім технологіям студенти та учні мають можливість продовжувати здобувати освіту під час карантину.
Тому я можу зробити певний висновок, що дистанційна освіта – це майбутнє освіти – глобальної, неосяжної, економічно ефективної та гнучкої. Гадаю, що з часом ще більше курсів будуть доступними в мережі та буде доступним здобуття вищих кваліфікацій онлайн, таких як докторантура та магістратура.
Але слід пам’ятати, що дана форма навчання є ефективною лише у тому разі, якщо Ви готові працювати без постійного контролю, натомість будете займатися самодисципліною та самовдосконаленням, адже без цього досягти своєї мети – здобути ступінь за встановлену тривалість навчання, буде майже неможливо.
Література
1. Иванченко Д. А. Системный анализ дистанционного обучения: монография. ― М.: Союз, 2005. ― 192 с.
2. Michael Simonson, Gary A. Berg. (2016), “Distance learning”, available at: http://www.britannica.com
|