Потреби судово-слідчої практики вимагають постійного вдосконалення можливостей експертно-авторознавчого дослідження писемного мовлення. Ознаки писемного мовлення, відображені в тексті документа, містять інформацію про автора як в ідентифікаційному, так і в діагностичному плані, а саме: дані про класифікаційні, соціально-біографічні характеристики. Виявити цю інформацію та подати її у вигляді фактичних даних про відповідні особливості автора можливо лише за умови володіння спеціальними знаннями [2, с. 265].
На сьогоднішній день писемне мовлення досліджується в рамках судово-авторознавчої експертизи. Судова експертиза, об'єктом якої виступає писемне мовлення, називається авторознавчою і відноситься до класу криміналістичних експертиз. Сама назва цієї експертизи значно звужує можливості експертного дослідження писемного мовлення. Слідча та судова практика давно вже потребують вирішення завдань, пов'язаних не тільки з встановленням невідомого автора тексту, а й зі змістом, стилістичним оформленням текстів відомих авторів. Судам, правоохоронним органам, адвокатам зрозуміло, що у своїй роботі вони стикаються з необхідністю проведення не авторознавчої, а судово-лінгвістичної експертизи, про що свідчать численні постанови, ухвали, запити [1, с. 180].
В основу експертного дослідження писемного мовлення покладені, перш за все, лінгвістичні знання – без їх наявності взагалі неможливо отримати з тексту значущу для слідства інформацію. Тобто базовою наукою для проведення експертних досліджень мовленнєвих повідомлень є лінгвістика з всіма її відгалуженнями, а не криміналістика чи будь-яка інша наука. За аналогією із судово-психологічною, судово-біологічною, судово-медичною та іншими класами судових експертиз повинна мати місце судово-лінгвістична експертиза писемного та усного мовлення як самостійний клас судових експертиз, а не вид криміналістичної експертизи документів, як це зазначається сьогодні у більшості підручників та в інструкціях Міністерства юстиції України. Ми впевнені, що практика з часом поставить все на свої місця, і тому викладемо цей підрозділ книги так, як це має бути, одночасно висвітлюючи реальні можливості цих досліджень, а не тільки ті, що проанонсовані в офіційних виданнях і нормативно- правових актах [1, с. 180].
Лінгвістична експертиза мовлення поділяється на підвиди: лінгвістична експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення. Об’єктом дослідження лінгвістичної експертизи писемного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений у писемній формі. Об’єктом дослідження лінгвістичної експертизи усного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений в усній формі і зафіксованій у (відео) фонограмі[26].
Судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу, якою вирішуються питання щодо автора (виконавця) тексту, і семантико-стилістичну експертизу, якою вирішуються всі інші питання [2, с. 180].
Авторознавчі дослідження є різновидом криміналістичної експертизи, яка базується на даних філософії, психології та особливо - лінгвістики, в тому числі фразеології, граматики та інших галузей знань про мову взагалі і письмову мову зокрема, тобто на системі знань про умови і закономірності мовленнєвої поведінки людини. Цей вид досліджень ще має назву судово-лінгвістичної експертизи [3, с. 148].
Предметом авторознавчої експертизи є встановлення фактичних даних про особу автора в результаті дослідження тексту документа або інших матеріалів справи. Ці дані фіксуються у висновку експерта і виступають як докази у кримінальній чи цивільній справі. Безпосереднім об'єктом авторознавчого дослідження є письмова мова і окремі мовні навички, що дістають у ній свій вияв [3, с. 148].
Авторознавча експертиза визначає фактичні дані про особу автора тексту та умови створення мовного повідомлення (мотивацію, цілі, настанову автора, викривлення відображеної у свідомості інформації, маскування мовної ситуації шляхом диктування, створення тексту в співавторстві тощо). Інакше кажучи, ця експертиза надає інформацію стосовно учасників мовленнєвого акту, умов його перебігу та співвіднесеності його результатів у формі тексту з дійсністю. Загальними мовними навичками є лексико-фразеологічні, стилістичні, синтаксичні, орфографічні, пунктуаційні, а окремими - стійкі порушення мови та використання певних мовних засобів [3, с. 148].
Під час підготовки матеріалів для проведення авторознавчої експертизи з метою встановлення авторства орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) зібрати вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка підлягає ідентифікації [4].
Органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), необхідно позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний або умовно-вільний зразок писемного мовлення певної особи (вказати її прізвище, ім’я, по батькові), та позначити це своїм підписом. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, якою його складено, і, по змозі - за часом виконання; за характером документа, виходячи з його призначення і сфери обігу (доповідна записка, особистий лист, скарга тощо); за іншими суттєвими обставинами, які могли вплинути на формування ознак [4].
Умовно-вільні зразки - це тексти, самостійно складені особою, яка підлягає ідентифікації, пов’язані з провадженням у справі (пояснення, скарги, заяви тощо), а також тексти, складені після створення досліджуваного документа [4].
Експериментальні зразки повинні виконуватись мовою документа, що досліджується, у вигляді самостійного твору. Під час відбирання експериментальних зразків особі, яка підлягає ідентифікації, пропонується скласти текст на вільно обрану нею тему, аналогічну досліджуваному тексту за функціональним призначенням (скарга, особистий лист, службовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному тексту за функціональним призначенням та за темою тексту. Наприклад, пропонують написати скаргу на дії службової особи. Мінімальний обсяг кожного зразка орієнтовно 100 слів. Якщо текст зразка виявився меншим за мінімальний, відбираються зразки у вигляді текстів на інші теми. За клопотанням експерта можуть відбиратися експериментальні зразки, які за стилем і деякими іншими характеристиками відрізняються від документа, що досліджується [4].
Усі зразки писемного мовлення мають збігатися або бути наближеними до досліджуваного тексту за такими критеріями: за мовою, хоча не виключається можливість порівняння різномовних текстів, особливо створених спорідненими мовами, за близькими темами; за стилем оформлення (для визначення автора наукової продукції необхідні зразки наукової продукції особи, яка перевіряється; для ототожнення автора записки побутового типу слід підібрати зразки розмовно-побутового стилю тощо); за змістом, темою (недоцільно зіставляти анонімний лист про зловживання працівників бухгалтерії з текстом аналізу творчого потенціалу наукового колективу) тощо [3, с. 148].
Коли складно або неможливо підібрати необхідний письмовий порівняльний матеріал, як зразки можна використовувати розшифровані та зафіксовані дослівно на письмі фонограми усних розмов особи, яка перевіряється. Непорушним має бути правило, що за авторство зразків несе відповідальність замовник експертизи [3, с. 148].
У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об’єкти, які направляються на експертне дослідження. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає відповідному структурному підрозділу експертної установи організувати проведення експертизи. При цьому він може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи [5].
Отже, авторознавча експертиза – це криміналістична експертиза, яка є підвидом лінгвістичної експертизи писемного мовлення та дозволяє встановити дані про автора та умови написання письма, шляхом дослідження письмової мови, загальних та окремих мовних навичок, та визначення їх умовної взаємозалежності. Характерними особливостями авторозначої експертизи є: предметом є встановлення даних про автора письма; здійснюється через дослідження тексту письма; об'єктом є письмова мова та загальні й окремі мовні навички; додатково дозволяє визначити умови написання письма (мотиви, мету, інші особливості впливу на автора письма); для проведення експерту необхідні вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки писемного мовлення, у кількості не менше 100 слів; порядок експертизи здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.
|
Author
Авторознавча експертиза
