Кафедра інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій

студент I курсу технолого-педагогічного факультету

Науковий керівник: Малишевський О.В.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,

м. Умань

В нашому сучасному суспільстві стрімко розвивається обчислювальна техніка, а на рівні з нею збільшується кількість комп’ютерних вірусів. Подібно до біологічного вірусу, комп’ютерні віруси активно використовують зовнішнє середовище – пам’ять комп’ютера, операційну систему.

Власне, історія комп’ютерних вірусів починається ще з 60-их років  й стає надбанням рядових програмістів, що переслідують особисті цілі.

Pervading Animal (кінець 60-х – початок 70-х) – так називалася перша відома вірус-гра для машини Univac 1108. За допомогою навідних запитань програма намагалася визначити ім’я тварини, задуманого граючої. Завдяки наявності функції додавання нових питань, коли модифікована гра записувалася поверх старої версії плюс копіювалася в інші директорії, через якийсь час диск ставав переповненим.

Перший мережний вірус Creeper з’явився на початку 70-х у військовій комп’ютерній мережі Arpanet, прототипі Інтернет. Програма могла самостійно вийти в мережу через модем і зберегти свою копію на вилученій машині. На заражених системах вірус виявляв себе повідомленням: “I THE CREEPER : CATCH ME IF YOU CAN” [2].

Можливості перших вірусів були сильно обмежені малою функціональністю існуючих на той момент обчислювальних машин. Тільки наприкінці сімдесятих, слідом за випуском нового покоління персональних комп’ютерів Apple (Apple II) і згодом IBM Personal Computer (1981 рік), стали можливі вірусні епідемії. Поява BBS (Bulletin Board System) забезпечило швидкий обмін інформацією між навіть самими віддаленими крапками планети.

Chameleon (початок 1990 року) – перший поліморфний вірус. Його автор, Марко Уошбурн (Mark Washburn) за основу для написання програми взяв відомості про вірус Vienna із книги Ральфа Бюргера “Computer Viruses. The Disease of High Technologies” і додав до них удосконалені принципи самошифрування вірусу Cascade – властивість змінювати зовнішній вигляд як тіла вірусу, так і самого розшифровувача.

Dir_II (літо 1991 року) – вірус, що використав принципово новий спосіб зараження – link-технологію. На сьогоднішній день він залишається єдиним представником цього класу, що був виявлений у дикому виді.

Mt (MuTation Engine, 1991 рік) – перший відомий поліморфік-генератор. Його головне призначення – можливість інтеграції в інші віруси для забезпечення їхнього поліморфізму. Mt поставлявся у вигляді готового об’єктного модуля й супроводжувався докладною документацією.

Роком пізніше, у липні 1992 року з’явився перший конструктор вірусів VCL (Virus Creation Laboratory), що представляє собою графічне середовище для розробки вірусів і різних троянських програм для MS DOS. Починаючи із цього моменту, будь-яка людина могла легко сформувати й написати вірус.

Win.Vir (кінець 1992 року) – перший вірус, який вражає файли, що виконують, Microsoft Windows 3.1. Епідемії не викликав і його появу залишилося практично непомітним. Однак саме Win.Vir поклав початок епохи вірусів для Windows.

Далі події починають розвиватися з неймовірною швидкістю.

Shifter (січень 1994) – перший вірус, що заражає об’єктні модулі (OBJ-файли).

SrcVir (квітень 1994) – сімейство вірусів, що заражають вихідні тексти програм (Pascal).

OneHalf (червень 1994) – дуже складний резидентний файлово-завантажувальний поліморфний вірус, що викликав глобальну епідемію в усім світі, у тому числі в Росії. OneHalf заражав завантажувальні сектори дисків й COM/EXE-файли, збільшуючи їхній розмір на 3544, 3577 або 3518 байта, залежно від модифікації. При кожному перезавантаженні зараженого комп’ютера зашифровувалися два останніх незашифрованих раніше циліндри жорсткого диска. Це тривало доти, поки весь вінчестер не виявлявся зашифрованим. Вбудована стелс-процедура дозволяла вірусу при запиті зашифрованої інформації робити розшифровку «на льоту» – отже, користувач довгий час перебував у невіданні. Єдиним візуальним проявом вірусу було повідомлення “Disk is one half. Press any key to continue…”, що виводилося в момент досягнення кількістю зашифрованих циліндрів диска половини від їхнього загального числа. Однак при першій же спробі лікування, після вилікування завантажувальних секторів диска, вся інформація на вінчестері ставала недоступної, без можливості відновлення.

Наступний рік запам’ятався інцидентом у корпорації Microsoft. У лютому 1995 року, напередодні випуску нової операційної системи Windows 95 була розіслана демонстраційна дискета, заражена завантажувальним вірусом Form. Копії цього диска одержали 160 бета-тестерів, один із яких не полінувався провести антивірусну перевірку [1].

Слідкуючи за історією розвитку комп’ютерних вірусів, можна впевнено сказати – сучасні віруси набагато небезпечніші за своїх попередників, і не можливо сказати, якої шкоди вони нам принесуть завтра.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Віруси [Електронний ресурс] / Режим доступу : <http://www.ua5.org/virus/>.
2. Захист інформації. Комп’ютерні віруси. Антивірусні програми. [Електронний ресурс] / Режим доступу: < http://ncpn.net.ua/zahist-nformacyi.html>