6 курс, фізико-математичний факультет
Семеніхіна О.В. доктор пед.наук, доцент
Сумський державний педагогічний університет ім.А.С.Макаренко, м.Суми
Введення в педагогічні технології елементів дослідницької діяльності учнів дозволяє педагогу навчати, допомагати школяреві вчитися, направляти його пізнавальну діяльність. Одним з найбільш поширених видів дослідницької праці школярів в процесі навчання сьогодні є проектна технологія.
Основну суть методу проектів розкриває один з видатних вчених-теоретиків, професор Є.С.Полат: «Метод проектів передбачає певну сукупність навчально – пізнавальних прийомів, що дозволяють вирішити певну проблему під час самостійних дій з обов’язковою презентацією результатів. Якщо говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то вона передбачає сукупність дослідницьких проблемних методів, творчих за своєю діяльністю» [3].
Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів зародився в США у 20-х роках XX століття [2]. Грунтувався на теоретичних концепціях так званої прагматичної педагогіки, що проголосила принцип «навчання за допомогою діяльності» (Дж. і Е.Дьюї, Х.Кілпатрік, Е. Коллінгс). Цей метод називають методом проблем і пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж.Дьюї, а також його учнем В.Х, Кілпатрік.
Практично одночасно з розробками американських педагогів ідеї проектного навчання виникали в Росії. В 1905 році була організована невелика група співробітників, яка намагалася активно використовувати проектні методи в практиці викладання під керівництвом С.Т. Шацького, але вже до 1931 року був зроблений висновок про те, що за допомогою цього методу неможливо збільшувати знання учнів із загальноосвітніх предметів. І радянська загальноосвітня школа була повністю переведена на традиційне навчання.
Прихильники методу проектів в радянській Росії В.Н.Шульгін, М.В.Крупеніна, Б.В.Ігнатьев проголосили його єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя, за допомогою якого придбання знань здійснювалося на основі і в зв’язку з працею учнів [1].
Ідеї проектного навчання почали широко використовувати і включати в навчально-виховний процес школи. Але, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді в Росії та Україні більше не робилося серйозних спроб відродити метод в освітянській практиці. На жаль, повернення до методу проектів сьогодні відбувається повільно, використовуються лише окремі елементи технології.
У школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів ідеї гуманістичного підходу Дж.Дьюї набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням для розв’язання конкретних про- блем довкілля у спільній діяльності школярів. Згодом ідея ме- тоду проектів зазнала достатньої еволюції. Народившись з Ідеї вільного виховання, у наш час проектування стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти [2].
Список використаних джерел
1. Немерещенко Л.В. Організація проектної діяльності // Хімія в школі. – 2005. – № 4. – С. 2–5
2. Пєхота О.М. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А.3. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с
3. Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования. – М., 2000. – 272с