Смалько О. А., кандидат педагогічних наук, доцент
Кам’янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка
Сучасні географічно-інформаційні технології наразі використовуються у різноманітних сферах життєдіяльності, в яких виникає потреба проводити моделювання і аналіз географічної інформації, її картування, а також представлення у зручному та наочному вигляді. Геоінформаційні системи допомагають вирішувати завдання, пов’язані з просторовим аналізом даних, з прогнозуванням явищ, обґрунтуванням чинників, причин та можливих наслідків різних процесів у сферах економіки природокористування, екологічного менеджменту, в агросфері, у галузі сільського господарства тощо.
Студентам-інформатикам впродовж вивчення навчальної дисципліни “Інформаційні системи” обов’язково потрібно запропонувати виконати окремі завдання по дослідженню функціональних можливостей деяких поширених геоінформаційних систем і сервісів. Спочатку, наприклад, їм можна порадити ознайомитись із призначенням та можливостями інформаційної системи “Національний Атлас України”. Прототип електронної версії атласу можна знайти за посиланням http://wdc.org.ua/atlas.
Робота по дослідженню “Національного Атласу України” може початись з аналізу його структури (https://atlas.igu.org.ua), змістового наповнення, особливостей організації інтерфейсу системи. Наприкінці вивчення усіх аспектів, пов’язаних із функціонуванням, наповненням та оформленням атласу, кожен студент повинен зробити висновки щодо можливостей його використання, і висловити у звіті до лабораторного заняття власну точку зору у тому числі про те, кому і для чого його варто використовувати.
Доступним для вільного користування є “Електронний атлас радіоактивного забруднення України 2014 року”, що можна знайти за електронною адресою http://radatlas.isgeo.com.ua. Студентам можна запропонувати проаналізувати структуру та зміст електронного видання цього атласу. Також, використовуючи пропоновані системою засоби, можна спробувати знайти, скажімо, карти забруднення території України цезієм-137 і стронцієм-90 (станом на 10 травня 1986 р.) та відповідні карти станом на 10 травня 2014 року, і порівняти їх. Ще за допомогою цього атласу, скажімо, можна визначити області країни, що були найбільш забруднені цими радіоактивними нуклідами.
З точки зору майбутнього професійного програміста, студентам цікаво буде визначити ті інструментальні засоби, що використовували розробники при реалізації картографічного компоненту системи. Наприкінці проробленої роботи студенти обов’язково мають окреслити у своєму звіті також і сфери використання подібних інформаційних систем.
Дуже важлива розробка, створена завдяки фінансуванню Швейцарської Конфедерації у рамках Швейцарсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні”, — геопортал адміністративно-територіального устрою України. Його також можна запропонувати для дослідження студентам-інформатикам.
Система “Адміністративно-територіальний устрій України” розміщена за адресою http://atu.minregion.gov.ua. Студенти можуть ознайомитись з її інтерфейсом, змістовим наповненням, інструментальними засобами та проаналізувати можливості її використання.
Для прикладу, можна запропонувати студентам провести дослідження наявних у системі геоінформаційних даних вибраної територіальної громади (з’ясувати її склад, адміністративно-територіальний устрій, загальну площу, кількість населення). Зробити скріншот цифрової карти громади. Результати дослідження і висновки занести до звіту.
Цікаво буде для молоді зазирнути у подібні геоінформаційні системи, що використовуються за кордоном. Для реалізації цієї потреби, студенти, наприклад, можуть дослідити функціональні можливості та наповнення картографічної колекції бібліотеки Перрі-Кастанеди — центральної бібліотеки Університету штату Техас у місті Остін (https://legacy.lib.utexas.edu/maps). Їм можна запропонувати, зокрема, ознайомитись із мапами України, розміщеними на сайті цієї бібліотеки.
Ще можна порадити студентам ознайомитись з призначенням сімейства геоінформаційних програмних засобів “ArcGIS” американської компанії “ESRI” та з картографічними матеріалами, що створюються з її допомогою (деякі їх приклади можна знайти тут: https://www.arcgis.com/home/index.html), до прикладу, з мапами Кримського півострова часів військово-політичних та соціальних подій 2014 року (http://storymaps.esri.com/stories/2014/crimea).
Для того, щоб дослідити функціональні можливості геоінформаційної системи “ArcGIS”, що доступними стають лише зареєстрованому користувачу, спочатку доведеться зареєструватись у системі, наприклад, в її онлайн-версії (https://www.arcgis.com/index.html).
В системі можна виконати якісь нескладні завдання, наприклад:
- дослідити різні типи мап територій, що оточують місто (село), в якому ви мешкаєте;
- знайти мапи територій центрального корпусу вашого університету та корпусу факультету, на якому навчаєтесь; на знайдених мапах створити додаткові графічні шари, на яких поставити мітки над цими корпусами та приєднати до них відповідні фотографічні і текстові позначення;
- скориставшись вимірювальними інструментами системи, визначити географічні координати входу до факультету, приблизну площу території кварталу, в якому розташований центральний корпус, а також відстань по прямій між входом на факультет і входом до центрального корпусу;
- скориставшись відповідною послугою “ArcGIS”, створити презентацію, що складатиметься з кількох слайдів із розробленими картографічними матеріалами;
- зберегти створені карту і презентацію, сформувати їх веб-адреси за допомогою “ArcGIS”, зберегти їх та разом із необхідними теоретичними відомостями і відповідними графічними ілюстраціями помістити до звіту.
Існує більш широко відома і часто використовувана геоінформаційна система “Google Планета Земля” (https://www.google.com/earth), яку можна запустити у веб-переглядачі “Google Chrome” та виконати у ній деякі завдання. Наприклад, студентам можна запропонувати:
- визначити чи правильно сервіс визначає ваше місцезнаходження;
- перейшовши до перегляду мапи міста, охарактеризувати, які фотознімки в системі відображають вигляд найбільш визначної пам’ятки міста (режим перегляду вулиць); здійснити “обліт” над нею, натиснувши кнопку “3D”;
- повернутись до фрагменту мапи міста над пропонованою спорудою та вибрати відповідну геомітку (при цьому поверх мапи з’явиться додаткове вікно), перейти на однойменну сторінку Вікіпедії (мала червона стрілка на рисунку), з якої дізнатись детальну інформацію про цю споруду;
- у режимі перегляду вулиць знайти цікаву панорамну точку з відповідною фотографією, прикріпленою до геомітки, визначити її точні географічні координати і, натиснувши кнопку “Поділитись”, сформувати гіперпосилання, яке разом з основними відомостями про результати дослідження функціональності системи помістити до звіту.
Потім можна значно розширити географію картографічних досліджень. До прикладу, спробувати виконати наступні завдання:
- використовуючи інструмент пошуку, “переміститись” до географічної місцини “Каньйон Брайс”, що у штаті Юта (США), переглянути кругові панорами місцевості з оглядового майданчику “Bryce Point”, зробити скріншот та помістити його до звіту;
- переглянути панораму гори Фудзі, що у префектурі Сідзуока (Японія), дізнатись про її висоту, визначити по карті її точні географічні координати і разом з фотографічним знімком гори скопіювати їх до звіту;
- скориставшись інструментом пошуку, “відвідати” місце з географічними координатами 20°40′59″ N 88°34′07″ W, у звіті описати його та розмістити скріншот споруди, що знаходиться за вказаними координатами;
- “відвідати” тур “Google Earth Voyager” до міста Рівного (викладач надає студентам гіперпосилання на відповідний віртуальний тур);
- використовуючи інструмент системи “Explore the World in 3D”, за допомогою відповідної геоточки переміститись до Лондона (Великобританія); зробити скріншоти 3D-знімків центральних районів міста та помістити їх до звіту; за допомогою іншої геомітки переміститись у інше сподобане місце планети та зробити його 3D-знімки, які перенести до звіту (із зазначенням назви, країни, координат);
- скориставшись інструментом “Voyager” системи “Google Планета Земля”, відвідати один з пропонованих віртуальних турів (наприклад, по Риму) та пройти вікторину “Природні чудеса”, результати описати у звіті.
Маючи бажання значно збільшити масштаби географічних досліджень, можна ознайомитись з функціональними можливостями астрофізичної інформаційної системи Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) США (http://adswww.harvard.edu). В процесі дослідження варто ознайомитись і паралельно описати у звіті до відповідної лабораторної роботи, з якими цифровими бібліотеками, базами даних, порталами і центрами НАСА пов’язана система, охарактеризувати можливості її використання. За допомогою пропонованих системою інструментів спробувати знайти найбільш цікаві відомості та графічні ілюстрації з обраної тематики.
Загалом, вивчення навчального курсу “Інформаційні системи” викликає чималий ентузіазм у студентів, а теми, пов’язані з дослідженням геоінформаційних систем — особливо. Такі заняття дуже інформативні для студентської молоді та емоційно насичені. Вони сприяють розширенню кругозору студентів, підживлюють їхні природні прагнення до пізнання нового, цікавого, далекого та неосяжного.