Усатюк Я.В., викладач кафедри інформатики і ІКТ
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, надмірності і хаотичності потоку різноманітної інформації, доступності та широкого поширення аудіовізуальної та комп’ютерної техніки сучасне суспільство отримало можливість не тільки користуватися будь-якими Інтернет ресурсами, але і легко створювати і розміщувати у Всесвітній Мережі Інтернет власні сайти, блоги, мікроблоги, фото, аудіо та відео матеріали, утворювати Інтернет-спільноти, проводити Інтернет заходи. Дані обставини свідчать про нагальну потребу формування медіакультури молоді, тісно пов’язаних з щільним інформаційним полем.
Сучасне суспільство прийнято називати «інформаційним» та «медіатизованим», у великій мірі це залежать від медіа, від засобів масової комунікації. Розширюється медіапростір, активно впливає на культурні, соціальні, психологічні цінності, виховання і освіту, формуючи і змінюючи установки, моделі поведінки, діяльність і навчання. Медіа займають особливе місце в житті сучасної молоді, все більше заповнюючи їх культурний простір. Сучасні медіа (лат. Media – засіб) – асоціюються з поняттям «засоби масової комунікації»: телебачення, відео, кінематограф, мультимедійні комп’ютерні системи, інтернет, радіо, друк, фотографії, графіка, музика, що містить ідею зв’язку між різними структурами суспільства і світу в цілому [1].
Діти XXI століття повинні не тільки вміти орієнтуватися в насиченому медіаінформаційному «полі», вміло відбирати особистісно значущу і актуальну інформацію, мати практичні навички роботи з медіа, а й володіти аудіовізуальною грамотністю, творчим мисленням, розвиненою уявою, морально-естетичним сприйняттям і художнім смаком. Актуальність проблеми формування медіакультури дитини, що живе в світі, насиченому медіа, необхідність кардинальних змін у вирішенні питань, пов’язаних з медіаосвітою були неодноразово відзначені світовою громадськістю і представництвами найвищих рівнів.Один з лідерів канадської медіа педагогіки К.Ворсноп писав «Медіа необхідно вивчати не тільки, щоб дати школярам або студентам ті чи інші знання, але тому, що медіа сьогодні – це наше середовище, і було б нерозумним ігнорувати те, що нас оточує. Думаю, що така позиція може переконати багатьох скептиків, які вважають, що в школі потрібно, наприклад, вивчати екологію, але не слід вивчати медіакультуру…» [3].
Доступність поліфункціонального медіа високої якості і швидкісного Інтернету продукували ідеї масового розміщення в глобальному інформаційному просторі авторського медіа, створення відкритої міжнародної медіатеки. Ці обставини висувають високі вимоги щодо медіакультурного рівня як до підлітків – авторам медіатекстів, так і до педагогів і всім учасникам процесу ретрансляції медіа.
Сучасні підлітки вже не можуть обійтися без кіно, відео, телебачення, Інтернету, подкастингу, радіо, соціальних мереж, інтернет-спільнот, блогів та сайтів як найважливіших інформаційних джерел і засобів репрезентації медіатекстів. Медіатизоване суспільство епохи інформаційних технологій стрімко змінює середовище і форми спілкування, навчальний процес і систему освіти, джерела і методи отримання інформації, форми і способи подання результатів діяльності та прояви медіатворчості. Створюючи простір для втілення творчих ідей при розробці та застосуванні сучасного аудіовізуального контенту в дослідницьких, творчих, рольових, ігрових, практико-орієнтованих, інформаційних проектах та іншої діяльності, на зміну старим приходять нові формати відео, аудіо та інших медіатекстів, 3D графіка, сайти з відкритим кодом, семантичний веб, мультиплатформенні редактори, телевіджети і багато іншого. Це дає можливість в процесі педагогічної взаємодії для реалізації освітніх, виховних і розвиваючих цілей навчання і формування медіакультури як основи самовизначення дитини в медійному просторі ширше застосовувати медіаконвертгентні засоби і технології, спілкуючись з підлітками як з активними співучасниками колективного творчого освітнього процесу. Створення і застосування в процесі навчання різних медіа дозволяють педагогу активно розвивати різні види неординарного мислення учнів (образного, логічного, творчого, системного, асоціативного. Ще одна глобальна проблема сучасності, полягає в тому, що у дітей різко скоротилася тяга до читання літературних та інших паперових текстів в умовах підвищеного інтересу до відео, кіно, телебачення, мережі Інтернет. Ми живемо в епоху «інформаційного вибуху», основні характеристики якого, за визначенням канадського соціолога М. Маклюєна – хаотичність, безмежність і надмірність. Обмін різними медіа з високою швидкістю і на будь-які відстані – це стрибок вперед і в навчанні і в спілкуванні. Спільна діяльність педагогів і учнів, які виступають як єдиний взаємно навчаючий колектив, спрямована на створення і репрезентацію медіа конструкцій нового покоління, сприяє розвитку загальної культури особистості, пов’язаної із засобами масової комунікації та формування культурно-історичного світогляду сучасної епохи глобалізації.Це накладає величезну відповідальність на всіх авторів Інтернет-контенту. Тому надзвичайно велика роль педагога, що організує процес навчання, створення медіа і формує особистісно значущі якості учня і його медіакультури, як основу подальшого самовизначення в інформаційному просторі.
Педагогічна взаємодія виходить далеко за межі школи, продовжуючись у дистанційному спілкуванні за допомогою стільникового зв’язку, Інтернету, сайтів, мікроблогів, блогів і соціальних мереж. Мережеві медіасервіси в своєму різноманітті в даний час інтегровані практично в усі інформаційно-пошукові системи. Зареєструвавши поштову скриньку, дитина отримує можливість не тільки листування, а й користування автоматичним перекладачем веб-сторінок, Інтернет картами, мобільними Інтернет-додатками, словниками, календарями, документами обміну даними і т. д. Кожен може без зусиль створити свій авторський сайт або блог, розмістити в ньому фотографії, музику, відео, подкасти, може обмінюватися великими файлами (від 500 Мб до 1 Гб і більше). Google, Rambler, Yahoo, Qip – трансформуються в потужні інформаційно-комунікаційні системи з масою різних медіасервісів, застосування яких допомагає не тільки спілкуватися, але й розвиватися та навчатися. Набирають розмах і швидкість Інтернет відеоканали, що транслюють відео з DV і HDV якістю і поступово витісняють традиційне телебачення. Інтернет і телебачення, зближуючись, інтегрують переваги один одного, стаючи все більш особистісно орієнтованими. Більшість телеканалів, перейшовши в цифровий режим роботи, не тільки демонструють на Інтернет ресурсах в on-line свої передачі, а й містять архіви і навіть дозволяють завантажувати окремі матеріали. Інтернет відеоканали створюють не тільки професіонали, але і любителі в більшості на просторах YouTube. Гармонійне середовище для різнобічного обміну інформацією з певним колом осіб, можливістю розміщення медіа і передачі пакетів або файлів інформації – це соціальні мережі, яких зараз багато, як для ділового спілкування так і для дозвілля. Соціальні мережі дозволяють створювати Інтернет спільноти для зручності розподілу інформаційних потоків. Найбільш поширені соціальні мережі Facebook, Instagram, Twitter та інші.Про переваги і недоліки соціальних мереж, як і про багато інших нових сервісів Інтернету, в даний час багато сперечаються, однак, online і аудіовізуальне спілкування, в тому числі і в соціальних мережах, в даний час значно впливає на швидкість обміну інформацією, прийняття рішень, оперативність взаємодії. Індустрія цифрових медіа розвивається стрімкими темпами [4].
Цифрові технології поступово перетікають в lifestyle. Неважко передбачити подальшу конвергенцію засобів масової інформації, поява нових продуктів і послуг, про які не могли припустити навіть найсміливіші футурологи минулого. У зв’язку з цим у всьому світі назріла необхідність введення в навчальні програми та плани середніх шкіл спецкурсу з вивчення медіакультури або медіаосвіти, як необхідної умови соціокультурного, морально-естетичного розвитку, формування творчих і креативних здібностей особистості. Міжнародні конференції та круглі столи з проблем медіаосвіти та медіакультури є логічним продовженням міжнародної програми медіаосвіти ЮНЕСКО. Формування медіакультури підлітків, як направляючої в інформаційному просторі – найважливіший процес педагогічної взаємодії і підсумок медіаосвітної діяльності, пріоритетною в області культурно-педагогічного розвитку покоління сучасної молоді. Виховання медіакультури та медіакомпетентності особистості актуальне і необхідне в умовах інформаційно насиченого суспільства з відкритим доступом до будь-якої медійної інформації в глобальному інформаційному просторі, соціуму з прийдешніми радикальними змінами в освітній сфері, з новими медіаконвергентними і кросскультурними підходами до творчої організації виховного та пізнавального процесу [5].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- В. Ф. Іванов,О. В. ВолошенюкМедіаосвіта та медіаграмотність: підручник/ ред.-упор.; за наук. ред. В. В. Різуна. – Київ: Центр вільної преси, 2012. – 352 с.
- Л. А. Найдьонова, О. Т. БаришпольцяМедіакультура особистості: соціально-психологічний підхід Навчально методичний посібник /за редакцією Л. А. Найдьонова, О. Т. Баришпольця. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – К. : Міленіум, 2010. СТ. 70.
- Класифікація рівнів показника медіакомпетентності особистості. URL: https://books.google.com.ua/books?id=Pc-ouRjZALkC
- Федорук О.М. Використання інформаційних технологій в освітній сфері
- КонвергенціяЗМІ та Інтернет. URL: https://studfiles.net/preview/5118756/page:34/