I курс 12 група факультету фізики, математики та інформатики
Науковий керівник:
Бойко І.С., викладач-стажист
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Кожен день ми дивимось телебачення, входимо в Інтернет та отримуємо нову інформацію від цих джерел. Не завжди ця інформація корисна та знадобиться у повсякденному житті, частіше вона спрямована на розважальну тематику, але можуть бути випадки коли ця інформація може бути небезпечною для людини. Якщо ви в YouTube будете переглядати уроки кулінарії то скоріш за все це вам знадобиться, тому що кожен хоче навчитися смачно готовити на кухні і ця інформація для вас буде корисна, якщо ви переглядаєте цікаві серіали то ця інформація розважального характеру, тому що ви скоротите свій час цікавим переглядом серіалу, але він не знадобиться вам в житті. У випадку коли ви переглядаєте сумнівну інформацію, наприклад ЗМІ РФ або відео де вам надають неправдиві інформацію, то воно може вам зашкодити, так як формує неправильне бачення світу такого, яким він є. Звідси можна зробити висновок, інформацію потрібно фільтрувати.
Незважаючи на те, що пройшло достатньо часу з появи терміну «медіаосвіти» йому ще не надали остаточного означення.Wikipedia нам говорить, що медіаосвіта – це частина освітнього процесу, яка спрямована на підготовку людини до безпечної взаємодії із мас-медіа. Мас-медіа – це преса, радіо, реклама, кінематограф,звукозаписи тощо [1].
Л. Мастерман у своїй книзі виділив сім причин актуальності медіаосвіти у сучасному світі: високий рівень споживання мас-медіа; важливість медіа та її вплив на аудиторію; швидке розповсюдження медійної інформації, посилення контролю; проникнення медіа в демократичні процеси; зростання значення комунікації та інформації в усіх галузях; необхідність навчання сучасним шляхом; міжнародні та національні процеси приватизації інформації [2].
Один із активістів медіаосвіти Б. Мак-Махон пише «в епоху тероризму та війн ХХІ століття медіаосвіта молоді стає важливою вимогою демократичного суспільства». І правда, без вільної медіаосвіти важко уявити демократію. Як я пам`ятаю то в роки комунізму в Україні, да і на всьому радянському просторі, не було вільної медіаосвіти, усе перевірювалося та цензурили те, що вважали зайвим для радянського народу [2].
Відомий теоретик медіаосвіти О.В. Федоров сказав: «Єдиної теорії медіаосвіти у світі не було і немає». Він проаналізував багато визначень, опитував різних фахівців із різних країн на рахунок визначення і на основі поглядів він розділив медіаосвіту на вісім теорій: ідеологічна, яка маніпулює громадською думкою; протекціоністська, яка захищає від шкідливого впливі медіа; медіаосвіта як таблиця множення, мається на увазі таке ж автоматичне вміння працювати з медіа, як і рахувати за допомогою таблиці множення; естетична чи художня теорія від культурологічної теорії масової комунікації; медіаосвіта як джерела задоволення потреб аудиторії; семіотична, яка намагаються приховати знаковий характер своїх текстів;формування критичного мислення, яка захищає аудиторію від маніпуляційного впливу медіа; культурологічна, яка пропонує, а не нав’язує інтерпретацію текстів. Федоров говорив, що людина повинна мати можливість та вміння активно використовувати інформаційне поле преси, радіо, телебачення, кінематографа [4].
Український вчений А. Литвин вважає, що медіаосвіта – це навчання на медіа та за допомогою ЗМІ, кінцева мета якого – медіаграмотність, здатність до критичного сприйняття, тобто фільтрації, медіаповідомлень. Сам термін «Медіаграмотність» означає вміння сприймати, засвоювати, фільтрувати медіаосвіту [5].
20 травня 2010 року постановою Президії Національної академії педагогічних наук України була схвалена Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. Згідно з цією Концепцію медіаосвітою вважається частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні так і новітні медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
Можна зробити висновок, що медіаосвіта невід`ємна частина нашого життя на навчання. Для покращення навчання в освіті необхідно використовувати медіа джерела, щоб краще засвоїлись знання в учеників та стунедтів. По телебаченню не раз нас «годують» інформацією, яка нам не завжди корисна,цікавою чи безпечною. Разом з медіаосвітою потрібно навчати медіа грамотності, щоб ми змогли фільтрували всю неправдиву, небезпечну та небажану інформацію, яку нам показують на телебаченні, в Інтернеті, газетах та інших медіа.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Медіаосвіта [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0.
- Мастерман Л. Teaching about television / Лен Мастерман., 1975.
- Разлогов К. Є. Сучасний стан медіаосвіти в Росії в контексті світових тенденцій / К. Є. Разлогов, О. В. Федоров. – Москва, 2012. – 256 с.
- Литвин А. проблеми медіаосвіти у професійно-технічних навчиальних закладах [Електронний ресурс] / А. Литвин. – 2012. – Режим доступу до ресурсу:http://lib.iitta.gov.ua/5212/1/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80_%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%B2.pdf.
- Білоус С. Ю. застосування педагогічної системи «школа-мала академія наук» для інтеграції медіаосвіти в навчально-виховний процес [Електронний ресурс] / С. Ю. Білоус. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://ite.kspu.edu/webfm_send/350