Поліщук Т.В.
кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри вищої математики та методики навчання математики
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Активний процес цифровізації усіх сфер життя суспільства, як наслідок стрімкого розвитку цифрових технологій змушує людство переглядати традиційні засоби передачі інформації та навчання на користь інноваційним рішенням. Ці трансформації знайшли своє відображення в ряді нормативних документів як країн ЄС так і України. Такий документ як «Нові навички для Європи» (2016), підкреслюють важливість та необхідність розвитку цифрової компетентності людей, зокрема, освітян; «Проект Цифрової адженди України – 2020» (2016), заклав основні принципи, за якими Україна мала б розвиватися у цифровому просторі; законом України “Про освіту” (2017) визнано інформаційно-комунікаційну компетентність як одну з ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності; «Концепція розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації» (2021) [1] визначила основні шляхи розвитку цифрових компетенцій.
Застосування «цифрових технологій» в освіті – наразі є стійкою тенденцією розвитку світового освітнього процесу. Одним із чинників, що сприятимуть ефективному розвитку цього процесу – є формування у майбутніх учителів стійких умінь та навичок із: використання інтернету та онлайн застосунків; розробки, редагування та інтеграції цифрового контенту; програмування, співпраці та комунікації за допомогою цифрових технологій, навчання впродовж життя, професійного та самостійного саморозвитку у цифровому середовищі. Вміння самостійно визначати потребу в отриманні додаткових нових цифрових навичок. Тому уміння створювати та адаптовувати дидактичні матеріали за допомогою цифрових технологій є необхідним для сучасного педагога. Як відомо, унаочнення навчального матеріалу позитивно впливає на ефективність його засвоєння. Саме, тому переважна більшість педагогів закладів освіти знаходяться у пошуку нових форм та засобів унаочнення навчального матеріалу. Серед великого різноманіття сервісів, які дозволяють створювати дидактичні матеріали варто відзначити онлайн застосунки зі створення пазлів (https://www.jigsawplanet.com/, https://online-puzzle.ru/own_puzzle, http://pazlyonline.com/konstruktor.html, https://www.imgonline.com.ua/puzzles-from-photo.php) та інтерактивні математичні середовища (GeoGebra і Dudamath). Усі ці сервіси мають декілька спільних рис, а саме: простота реєстрації, можливість безкоштовного використання, створення цифрового та матеріального формату документу, перепрограмування файлу, що перебуває у вільному доступі на хмарі середовища та створення віртуального класу.
Кожен із ресурсів можна використати у своїй діяльності перепрограмувавши (внести зміни до протоколу файлу) документ та підлаштувати до особливостей своєї навчальної дисципліни та аудиторії. Перераховані ресурси спонукають здобувачів освіти до навчальних досліджень і експериментування використовуючи інтуїцію в середовищі, подібному до гри. Здебільшого їх використовують для виконання вправ на усвідомлення (розуміння), запам’ятовування; комп’ютерної підтримки етапів актуалізації знань та вмінь здобувачів освіти, систематизації та закріплення матеріалу; розміщення навчального матеріалу; спільного виконання вправ; самостійного створення електронних ресурсів, тощо.
Список використаних джерел
- Концепція розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації. ULR: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167-2021-%D1%80#Text (дата звернення 10.03.2021)
- GeoGebra. ULR: https://www.geogebra.org. (дата звернення 10.03.2021).