БЕЗУГЛИЙ В.О.
студент 1 курсу магістратури, факультету інформаційно-комп’ютерних технологій
Наукові керівники: Петросян Р.В.
старший викладач кафедри комп’ютерних наук
Вакалюк Т.А.
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри інженерії програмного забезпечення
Державний університет «Житомирська політехніка»
На сучасному етапі розвитку освіти все більше уваги приділяється впровадженню ефективних форм контролю знань. Однією з таких форм є тестування. Це найбільш стандартизований і об’єктивний метод контролю і оцінювання знань, умінь і навичок учня, який позбавлений недоліків традиційних методів контролю знань.
Порівняно з педагогічними методами перевірки знань, тестовий метод має наступні переваги [1]: надійність і точність вимірювань, висока наукова обґрунтованість тесту, одночасне проведення контролю знань великої кількості учнів, технологічність, усебічність або повнота (забезпечує повну перевірку знань, умінь, навичок), об’єктивність (зменшує суб’єктивну складову в результатах тесту), поєднання методу з сучасними освітніми технологіями і традиційними способами перевірки знань, швидкість та зручність перевірки знань, комфорт (використання тестування зменшує рівень екзаменаційної тривоги, аніж усний іспит), наявність однакових для всіх випробовуваних правил проведення випробувань і правил інтерпретації їх результатів [1].
Сучасний рівень розвитку інформаційних і комунікаційних технологій відкриває можливості створення автоматизованих систем тестування знань, що зазвичай представляють собою відповідні підсистеми АНС (автоматична навчальна система). Методологічну основу таких систем становлять методи математичної статистики, теорії прийняття рішень і штучного інтелекту (зокрема, нечітка логіка та теорія експертних оцінок), а також новітні досягнення сучасної педагогічної науки. В англомовній літературі автоматизовані системи тестування знань називають CAT (Computer Adaptive Testing) [2].
Сучасні розвинені АНС включають в себе всі або більшу частину загальновідомих комп’ютерних дидактичних програм, зокрема:
- навчальні програми;
- тестуючі (контролюючі) програми;
- моделюючі програми, де потрібно відтворити послідовність міркувань чи скомпонувати правильний результат на основі даних, наданих системою;
- програмні тренажери, призначені для обробки і закріплення технічних навичок вирішення завдань;
- дидактичні ігри, що передбачають видачу відповідей учням на сформовані системою запитання в ігровій формі;
- гіпертекстові системи – мультимедійні довідники, що мають розвинену систему навігації і пошуку даних [2].
У той же час АНС вирішують такі педагогічні завдання:
- демонстрація навчального матеріалу в різних формах;
- тренінг в досліджуваній області, що дозволяє закріпити отриманий матеріал;
- тестування та діагностика, що дозволяють оцінити ступінь засвоєння учнями навчального матеріалу, а також здійснити контроль всього процесу навчання [2].
Методи тестового контролю поділяються на:
- неадаптивні методи;
- частково адаптивні методи;
- повністю адаптивні методи [2].
Неадаптивні методи. Загальним для всіх неадаптивних методів є те, що в процесі контролю всі учні проходять одну і ту ж послідовність перевірочних завдань. Учень не може вплинути на цю послідовність під час контролю, тому всім завдання видаються фіксованим, або випадковим, набором та однакової складності. Число завдань є постійним для всіх учнів, незалежно від їх рівня підготовленості [2].
У частково адаптивних методах тестового контролю знань послідовність і число тестових завдань різна для сильних, середніх і слабких учнів. У даному методі кількість та складність питань змінюється в залежності від відповідей учня або на основі певного алгоритму контролю знань вчителя, що використовує математичну модель учня [2].
Адаптивні методи максимально використовують ту чи іншу математичну модель учня, а також модель навчального матеріалу (наприклад, у формі семантичної мережі відповідної онтології). Дані методи дозволяють організувати індивідуальний контроль знань кожного учня, підтримуючи оптимальний для нього рівень труднощів контрольних завдань, формуючи індивідуальні стратегії контролю за окремою темою, розділу або курсу загалом [2].
Як бачимо, тестовий метод контролю якості навчання є дійсно актуальним та має безсумнівні переваги в порівнянні з іншими педагогічними методами перевірки знань.
Список використаних джерел
- Гриник Б. С., Пилипів О. Г. Тестування як ефективний інструмент вимірювання рівня знань студентів. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. № 3. С. 97 – 102.
- Белоус В. В., Домніков А. С., Карпенко А. П. Тестовий метод контролю якості освітніх тестів. Наука та освіта. Москва, 2011. T. 4. С. 1-25. URL: http://technomag.edu.ru/doc/184741.html (дата звернення: 29.11.2020).