РОЛЮК І.М.
студентка 1 курсу, факультет історії та міжнародних відносин
Науковий керівник: Прохненко І.А.
кандидат історичних наук,
доцент кафедри археології, етнології та культурології
Ужгородський національний університет
Аналіз наукових публікацій, а також реальної освітньої практики свідчить, що останнім часом активно проводяться дослідження з використання в освітньому середовищі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як його комунікативного компонента. Відбувається особливо активне застосування комп’ютерної техніки й упровадження інформаційних технологій в освіту. Такі інноваційні технології, на нашу думку, можуть найбільш ефективно впроваджуватися у вузівський освітній процес. ІКТ самі собою є чинником підвищення мотивації до навчання, що слід враховувати у формуванні сучасного освітнього процесу.
Володіння інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) є неодмінною умовою професійної компетентності фахівця соціально-гуманітарної сфери діяльності. Сучасна освіта, спрямована на гуманізацію, інформатизацію, медіатизацію педагогічного процесу, враховує необхідність упровадження ІКТ в педагогічну практику. Із цими технологіями в умовах вузівського освітнього середовища пов’язують активне сприяння отриманню таких ключових компетенцій як соціальна, комунікативна, інформаційна, когнітивна, спеціальна. Ці технології сприяють широкому застосуванню аналітичних, практичних, експериментальних принципів навчання, орієнтованих на кожного студента.
Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених окремим аспектам інформатизації процесу професійного навчання, потребує уточнення понятійний апарат сучасних освітніх інформаційно-комунікаційних технологій.
Аналіз останніх досліджень. Дослідженню проблем, пов’язаних з використанням інформаційних і комунікаційних технологій на сучасному етапі організації освітнього процесу, присвячено праці багатьох зарубіжних (Г. Рейнгольд, Е. Венгер, І. Захарова, К. Свон; М. В. Моісеєва, Є. С. Полат, Н. Ф. Тализіна, А. В. Хуторський, Н. С. Чураєва), і вітчизняних учених (В. П. Беспалько, В. Ю. Биков, В. І. Гриценко, О. М. Довгялло, М. І. Жалдак, М. З. Згуровський, С. П. Кудрявцев, В. Б. Лаврінець, Г. Ю. Маклаков, Ю. І. Машбиць, О. В. Співаковський, В. А. Широков, В. Ф. Шолохович, О. М. Спірін, А. М. Гуржій та багато інших).
Стрімке зростання діапазонів використання інформаційних і комунікаційних технологій у світі потребує вдосконалення їх застосування й узгодження термінології, яка наразі виникає. Ці технології надають здатність отримання різноманітної інформації на відстані й необмеженого збільшення кількості учасників навчального процесу, характеру і набору джерел інформації. Дистанційне навчання відкрило глобальні проблеми освіти.
В. Висоцький піднімав питання про те, що є багато вчителів. Питання: чи потрібна така кількість?
Школи не працюють, для держави нічого не змінилося. По країні великі затрати, оплачується робота всіх викладачів на дурняк.
Для вирішення такої проблеми я створила принцип «Автобуса Ролюк». Він полягає у тому, що на сьогодні вища сфера освіти переповнена і вона нагадує 22 автобуси, які мають по 1 пасажиру, разом з цим, ми можемо у 1 автобус помістити цих 22 пасажирів.
У моєму розумінні автобуси – це вчителі; пасажири – учні. Виходячи з цього, ми можемо дійти до висновку, що інформаційні технології цього часу, дають змогу проводити навчання онлайн, створити курси лекцій для самовивчення і разом з тим, не тримати стільки людей на посадах вчителів, а направити їх в русло сфери виробництва.
Набули поширення такі терміни, як «інформаційні технології навчання», «інформаційно-комунікаційні технології навчання», «комп’ютерні технології навчання» та інші. Виникло немало термінів, що характеризують різновиди навчання з їх використанням.
Інформаційні технології навчання належать до педагогічних технологій, що забезпечують оптимальну побудову і реалізацію навчального процесу з урахуванням чітко визначеної дидактичної мети. В. П. Беспалько [1] визначає технологію навчання як «змістовну техніку реалізації навчально-виховного процесу»; Н. Ф. Тализіна вважає, що сучасна технологія навчання полягає у визначенні найбільш раціональних способів досягнення визначених цілей. Що стосується інформаційних технологій навчання (ІТН), то існує низка підходів до оцінки їх сутності й місця в освітньому процесі. Так, В. Б. Лаврінець [9] визначає ІТН як технології комп’ютерної обробки, передавання, розповсюдження інформації, створення обчислювальних і програмних засобів інформатики. Є. І. Машбиць та Н. Ф. Тализіна розглядають інформаційні технології навчання як деяку сукупність навчальних програм різних типів: від простих програм, що забезпечують контроль знань, до навчальних систем, що базуються на штучному інтелекті. В. Ф. Шолохович [13] пропонує визначати ІТН з точки зору їх змісту як галузь дидактики, що займається вивченням планомірно й свідомо організованого процесу навчання і засвоєння знань, де знаходять застосування засоби інформатизації освіти.
Метою статті є уточнення взаємозв’язків поняття «інформаційно-комунікаційні технології» (і відповідного терміну) з поняттями, пов’язаними з технологією навчання, а також визначення ролі ІКТ у професійній підготовці майбутніх фахівців соціально-гуманітарної сфери діяльності.
Під час написання цієї роботи ми використовували такі теоретичні методи дослідження: аналіз проблеми у науково-методичній літературі; метод конкретизації для диференціації й уточнення понять «інформаційна технологія», «інформаційні технології навчання», «інформаційно-комунікаційні технології», «комп’ютерні технології навчання».
Характеризуючи інноваційні (креативні) технології (порівняно з традиційними), О. В. Морозов підкреслює, зокрема, що основним елементом навчального процесу стає інформація, і підкреслює відмінність між знанням й інформацією. Специфічність креативних технологій визначається так: можливість розвитку здатності студента створювати і витягувати знання з одержуваної інформації, тобто використовувати не тільки готові знання, а й напівфабрикат, яким найчастіше є інформація [10, с. 281].
У вузівському навчальному посібнику І. Г. Захарової відзначається неоднозначність терміна інформаційна технологія: «в окремих випадках мають на увазі певний науковий напрям, в інших же — конкретний спосіб роботи з інформацією: це і сукупність знань про способи і засоби роботи з інформаційними ресурсами, і спосіб і засоби збору, обробки і передачі інформації для отримання нових відомостей про досліджуваний об’єкт» [6, 12]. Представляється оптимальним таке визначення ІТН, що запропоноване І. Г. Захаровою: «це педагогічна технологія, що використовує спеціальні способи, програмні та технічні засоби (кіно, аудіо- та відеозасоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією» [6, 12]. З урахуванням комп’ютерних мереж нерідко вживається термін «комп’ютерна технологія навчання» в тому ж сенсі, що і ІТН. На сьогодні вже розроблено багато спеціалізованих комп’ютерних систем, які стосуються навчального процесу.
Термін «інформаційно-комунікаційні технології» (ІКТ) знаходимо в такому офіційному виданні, як Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного Суспільства в Україні на 2017–2015 роки”. То чим саме розрізняються поняття «інформаційно-комунікаційні технології» та «інформаційні технології»? Звернемося до терміна «комунікація». У соціологічній науці під комунікацією (лат. communicatio — повідомлення, передача) мається на увазі смисловий та ідеально-змістовний аспект соціальної взаємодії. Дії, які свідомо орієнтовані на їх смислове сприйняття, називають комунікативними. Основна функція комунікації — досягнення соціальної спільності за збереженні індивідуальності кожного її елемента [12]. У сучасному світі інформаційні технології використовуються для обробки й розповсюдження такого обсягу інформації, що вони істотно впливають на процеси суспільної комунікації і відповідно отримують нові функціональні можливості, тому постає питання про трансформацію даного терміну. Відповідно з цим деякі автори використовують термін «нові інформаційні технології», під якими розуміють системно організовану послідовність операцій, що виконуються над інформацією з використанням засобів і методів автоматизації. Вважаємо, що в умовах упровадження даних технологій у суспільну комунікацію доцільно називати їх інформаційно-комунікаційними. Інакше кажучи, інформаційно-комунікаційні технології є підвидом інформаційних технологій, які представляють собою їх сучасний розвиток [8, 10].
Отже, термін «інформаційно-комунікаційні технології» більш точно, порівняно з терміном «інформаційні технології», характеризує потенційні здатності використання комп’ютерної техніки і засобів комунікації в інтересах користувача. Вважаємо оптимальним таке визначення ІКТ: це процеси, методи пошуку, збору, формування, зберігання, обробки, представлення, передавання, розповсюдження інформації та способи здійснення таких процесів і методів із застосуванням засобів комп’ютерної техніки і засобів комунікації.
Інформаційно-комунікаційні технології відіграють значну роль у житті суспільства, реалізуючи завдання соціальної комунікації, управління, а також є інноваційними педагогічними технологіями. У системі освіти ІКТ застосовуються для (діяльності педагога), сприйняття знань (діяльності учня), оцінювання якості навчання і, безумовно, всебічного розвитку особистості учня в ході навчально-виховного процесу [6, 13].
Результати проведеного дослідження свідчать про те, що в педагогічній науці поки існує багато думок щодо визначення ролі й місця освітніх «інформаційно-комунікаційних технологій» на сучасному етапі організації освітнього процесу. Сьогодні вищі навчальні закладі накопичили певний науково-методичний потенціал щодо впровадження ІКТ в освітній процес; їх застосування, як правило, вимагає докорінної переробки традиційних навчальних матеріалів, удосконалення змісту, методів та організаційних форм навчання. Застосування ІКТ у підготовці майбутніх фахівців соціально-гуманітарної сфери діяльності забезпечує якісно новий рівень отримання й узагальнення знань, умінь та навичок, сприяє формуванню фахових компетенцій, динамізує формування креативності. Використання ІКТ є виправданим і призводить до підвищення ефективності навчання в тому випадку, якщо навчання в повному обсязі без використання відповідних засобів інформатизації важко або неможливо, тобто якщо дотримується принцип доцільності. Перспективи подальшого дослідження полягають у комплексному аналізі впливу інформаційно-комунікаційних технологій на процес формування креативності у майбутніх фахівців соціально- гуманітарної сфери діяльності.
Список використаних джерел
- Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии / В. П. Беспалько. — М. : Педагогика, 1989. — 191 с.
- Гендина Н. И. Информационная культура, творчество и креативность выпускника высшей школы в контексте проблем развития человеческого капитала информационного общества / Гендина Наталья Ивановна. Ч. 2 // Информационное общество. — 2019. —No 1. — С. 57–63.
- Гончарова А. Н. Типизация средств современных информационно-коммуникативных технологий по видам информационной деятельности. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://infostudentam.ru/tipizaciya-sredstv-sovremennyx-informacionno-kommunikativnyx-texnologij-za- vidami-informacionnoj-deyatelnosti (13.08.2013). — Заглавие с экрана.
- Жалдак М. І. Педагогічний потенціал інформатизації навчального процесу та проблеми його розкриття // Комп’ютер у школі та сім’ї. — 2019. — No 2. — С. 37–40.
- Институт развития информационного обществ. [Электронный ресурс]. — Режим доступу : http://www.iis.ru/el-bib. — Заглавие с экрана.
- Информационные технологии в образовании : учеб. пособие для вузов / И. Г. Захарова. — [3-е изд., стер.].— М. : Академия, 2017. — 192 с.
- Использование информационных информационных и коммуникационных технологий в общем и среднем образовании. Разработка Института дистантного образования Российского университета [Электронный ресурс]. — Режим доступу : http://www.ido.rudn.ru/nfpk/ikt/ikt1.html (10.10.2013). — Заглавие с экрана.
- Куняев Н. Н. О развитии правового регулирования информационно-коммуникационных технологий // Юридический мир. — 2010. — No 7. — С. 7–13.
- Лаврінець В. Комп’ютерні технології: впровадження в навчальний процесс / Володимир Лаврінець // Освіта. — 2012. — No 18/19 (20–27 берез.). — С. 10.
- Морозов А. В. Формирование креативности преподавателя высшей школы в системе непрерывного образования : дисс. … доктора пед. наук : 13.00.08 / Морозов А. В. — М., 2014. — 445 с.
- Роберт И. В., Самойленко П. И. Информационные технологии в науке и образовании. — М., 2018. — 178 с.
- Социология: Энциклопедия / [сост: А. А. Грицанов, В. Л. Абушенко, Г. М. Евелькин, Г. Н. Соколова, О. В. Терещенко]. — Мн. : Книжный Дом, 2013. — 1312 с.