КОЛОДА В.І.
студентка І курсу факультету соціально-педагогічних наук
та іноземної філології
Науковий керівник: Клєба А. І.
кандидат педагогічних наук, доцент, викладач кафедри інформатики Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради
Нині, в епоху перетворень, суспільство перебуває у безперервному розвитку. Глибоке проникнення інформаційних технологій в повсякденне життя, зокрема в освітню систему, викликає певні вимоги у створенні більш досконалих засобів в процесі викладання. Отже, актуальною є проблема вивчення застосування інформаційних технологій в освіті, зокрема, у шкільній освітній системі.
Традиційна система освіти вже почала свою трансформацію. Підтвердженням цьому є новий Закон «Про освіту», ухвалений у 2017 році, який регулює основні правила освітньої системи. На черзі – ухвалення нового закону «Про загальну середню освіту», що більш детально розкриє зміни, закладені реформою Нової української школи (НУШ).
Проблема застосування інформаційних технологій в освіті знайшла відображення в працях вітчизняних науковців, зокрема В. Станішського, С. Терно, В. Бикова, які в своїх наукових працях наголошують на змінності та гнучкості освітнього процесу, що призводить до зростання духовного та інтелектуального розвитку підростаючого покоління.
Сучасній людині недостатньо володіти інформацією, її необхідно вміти застосовувати і реалізовувати. Цю задачу допомагають вирішувати інформаційні технології, основна мета яких – обробка інформації різних видів. Для навчання дітей у школі слід використовувати анімовані, інтерактивні та ігрові середовища, при цьому зʼявляється можливість створення видовищних компʼютерних засобів навчання з елементами графіки, звуку, відео, мультимедіа, гіпертексту, що сприяє підвищенню ефективності педагогічної праці, якості навчання [2]. У процесі залучення дітей до створення таких засобів навчання, можна вважати, що так відбувається навчання через дослідження, пізнання навколишньої дійсності з одночасним засвоєнням використання інформаційних технологій, що робить процес викладання доступним та викликає інтерес учнів.
Центральною фігурою в освітніх системах є і надалі повинен залишатися учень, провідником й основним «реалізатором» педагогічних інновацій, «цілеспрямовувачем» навчально-виховного процесу – вчитель, ініціатором, організатором і суб’єктом формування, підтримування та удосконалення умов здійснення і розвитку освітнього процесу – керівник освіти (навчального закладу) різного рівня [1].
Нові стандарти освітнього процесу передбачають підвищення комп’ютерної грамотності вчителів. Спеціально підготовлені тренери на дистанційному навчанні (через освітні інтернет ресурси) або на очних лекціях закріплюють знання педагогів на практиці, підвищуючи кваліфікацію педагогічного складу до нових вимог.
Отже, проаналізувавши проблеми, пов’язані з інформатизацією освіти України, потрібно виділити ті, що потребують першочергового вирішення: інформаційне наповнення освітнього процесу в школі та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Водночас у сучасних школярів виникає необхідність в поєднанні використання сучасних гаджетів й інформаційних технологій у системі освіті. Тому, з позиції сьогоднішнього дня, необхідно розглядати інформацію як один з основних ресурсів розвитку суспільства, а інформаційні системи і технології в шкільній освіті як засоби нової інформаційної культури суспільства, що підвищують ефективність навчання.
Список використаних джерел
- Биков В. Ю. Основні концептуальні засади інформатизації освіти і головна парадигма прийдешнього суспільства знань. Національна академія педагогічних наук України; Ін-т пед. освіти і освіти дорослих НАПН України. К., 2014. С. 32–34.
- Майстренко А.В., Майстренко Н.В. Информационные технологии в науке, образовании и инженерной практике : учебное пособие. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2009. 96 с.