СКЛЯР М.П., БЛИЩАК М.Ю.
студентки 4 курсу, факультету початкової освіти
Науковий керівник: Криворучко І.І.
викладач-стажист кафедри інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Дистанційне навчання – це організація освітнього процесу, яка базується не лише на використанні традиційних методів навчання та новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій, а й на принципах самонавчання, розроблена для груп населення, не дивлячись на матеріальне забезпечення, місце проживання та стан здоров’я.
Дистанційне навчання дозволяє впроваджувати інтерактивні технології викладення навчального матеріалу, здобувати освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у географічно розподілених районах. Процес навчання може відбуватися незалежно від місця розташування та часу, лише одна умова – доступ до Інтернету.
Дистанційне навчання дозволяє вирішити ряд задач, які сформулюємо наступним чином [2]:
- забезпечення наявності різноманітних освітніх ресурсів;
- здобування загальної і професійної освіти в зручній, адекватній і прийнятній формі для того, хто навчається;
- розвиток творчих та інтелектуальних здібностей здобувача шляхом відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі наявних в Інтернеті;
- обмін даними, комунікативна діяльність заснована на базі спільних інтересів, переважно професійних і освітніх;
- організація дозвілля, відпочинку і розвитку;
- підвищення кваліфікації, перепідготовка або зміна професійної діяльності.
Розглянемо основні переваги дистанційного навчання [2]:
- екстериторіальність, синхронний і асинхронний режими взаємодії учасників освітнього процесу: викладач-здобувач, здобувач-здобувач, здобувач-навчальна група;
- можливість залучення до навчання фахівців із певних галузей;
- одночасне з вивченням інших предметів практичне оволодіння ІКТ-інструментами, а також гарантування доступності та неперервного навчання протягом усього життя.
На сьогоднішній день існує безліч рішень для систем дистанційного навчання, що володіють сукупністю технічних можливостей, доступністю та рівнем складності різних функціональних компонентів.
В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини в умовах пандемії, викладачі використовують синхронний режим проведення занять.
Системи для дистанційного навчання:
- Moodle – інформаційно-освітнє середовище для студентів очної та заочної (дистанційної) форм навчання. На даній платформі можна використовувати в межах певної дисципліни форум, викладач може відслідковувати активність студентів, наявний зручний електронний журнал оцінок.
- Google Клас – безкоштовна платформа від компанії Google, яка надає можливість спілкуватися з колегами, учнями та студентами у «віртуальних аудиторіях» [1].
та сервісами відеотелефонного зв’язку:
- Google Meet – онлайн-сервіс, який надає можливість створювати відеозустрічі всім, у кого є акаунти Gmail або вони є користувачами Google Workspace.
- Microsoft Teams – це онлайн-сервіс для роботи в команді, який забезпечує в одній робочій кімнаті функції спілкування, контентом та додатками.
- Zoom – це онлайн-платформа для проведення занять та відеоконференцій. Надає можливість створити кабінет для занять зі студентами та використанням інтерактивної дошки.
Завдяки такій організації дистанційного навчання відбувається безпосередній контакт між студентами та викладачами, який допомагає опанувати матеріал дисципліни. Але зрозуміло, що живого спілкування нам ніщо не замінить.
Список використаних джерел
- Медведєва М. О., Криворучко І. І. Розробка навчального курсу за допомогою пакету сервісів GoogleApps. Сучасні інформаційні технології в освіті і науці: матеріали ІІ Всеукр. наук. Інтернет-конф., 27–28 березня 2019 р. Умань : Візаві, 2019. С. 182–185.
- Смирнова-Трибульска Є. М. Дистанційне навчання з використанням системи MOODLE : навч.-метод. посіб. Херсон : Айлант, 2007. 465 с.